Змушені етюди

Споконвік малюємо

Змушені етюди,

З совістю воюємо –

А що скажуть люди?

У думках чорніємо,

Мов трусили сажу,

Й відпустить не вміємо –

Бо що люди скажуть?

Глибоко увічнене –

Викорінить щоб,

Острахом скалічене –

Люди скажуть що!