Знаєш

Знаєш,

а я ніколи не був

надпримхливим у виборі,

не зважав на безглузді канони

тупого суспільства,

для таких в голові

є вбудований відділ призирства,

й сатирично оформлені

кожному недругу титули.

Я міг вдовольнити всі свої вимоги,

простими подачками…

Та зараз коли мій лівий шлуночок

маленького серця розширений,

а мозок від опалу

гарячих емоцій прожарений,

я втрамбовую в закутки

ці почуття цілими пачками…

щоб повернути

на свої місця мов ізолінію

моє життя в течіЮ банальності

з екстрасистолами ,

бо зараз тобі поклоняюсь

читаю тебе наче біблію

і не підозрюю із

скількома ще сліпими апостолами…

тому відпусти…

того кого постійно відштовхуєш

не тримай за руку,

якої ніколи не бачила

не дивись своїм ніжним

у мене в уяві поглядом,

а лясни добряче по писку

– бо ти вже пробачила.