Знак питання

«Жінок багато, а для мене ти єдина,

Кохана, ніжна, чиста, як дитина!

Enigma, miafina, таємниця!

Кохання – скарб, а серце – то скарбниця», –

Ти стверджував. Я вірила. Наївна!

Ти принцип мій, я була тобі вірна.

Ти мій закон, тебе дотримувалась строго.

Хто ж знав, недовгою буде дорога!

Твоя коханка знає всі мої секрети!

Ти маніяк, я випадкова жертва,

Мабуть, не перша, може, й не остання…

Її слова принесли нам прощання.

Не скоюй злочинів, коли нема мотиву!

Тебе забуду повністю, можливо.

А знаєш, навіть зараз не сумую.

Чому ж про мене з нею ти смакуєш?

Мабуть, тому що все ж мене кохаєш.

Але чому боїшся, утікаєш?

Ти зник – і навіть сліду не лишилось.

Ти, певно, сон, мені це все наснилось.

От тільки шкода, сон закінчився печально.

Ти вирішив, що я не ідеальна?

Мовчи! Моє питання риторичне.

Ти трохи думав, перш ніж бігти істерично?

І все ж, відкритим є одне питання.

Зі мною ясно. Та чи вона остання?