Знамено полку

Я завтра іду в Україну,

Яку покинув так давно.

Цілую, ставши на коліна,

Своє полкове знамено.

Дивлюсь на нього я востаннє

У нез’ясованій журбі.

Всю кров мою, мої скитання

Воно зібрало у собі.

Мій стяг! Моя багряна птице,

Усе з тобою ожива.

Вже бачу: хмарою куриться

Шляхів нестямних курява.

Вже бачу: стоїмо по груди

В траншеях в крижаній воді.

Ані хвороби, ні простуди,

Ні сталь — не брали нас тоді.

Звитягу нашу, наші болі,

Загиблих друзів імена

Читаю на шовковім полі

Свого ясного знамена

Прощай, мій стяг, і не тьмарися:

На багрянім твоїм крилі

У дзвоні, в зойках пронеслися

Моїх поривів кораблі.

Усе, що разом пережито,

В походах вистраждано, — все,

Я знаю, інший гордовито

Прапороносець понесе!

Листопад, 1945 р.