“Зніми мені легенькою рукою”

Зніми мені легенькою рукою

Сніжинку із брови, а з серця – лід

Поважності, печалі, супокою,

Всього, що я надбав за стільки літ.

Ні, не знімай, бо в серці ворухнеться

Краси твоєї молоде жало;

Ту кригу я приклав, як ніж, до серця,

Аби не так боліло і пекло.

***