“Знов гусінь слів повзе по сторінках”

Знов гусінь слів повзе по сторінках

метеликами щоб злетіти завтра

туди де в невербальності часів

кружляють неословлені планети

й невимовленим стискуючи серце

життя сплелося у вогненні кулі

бо навіть душі оку невидимі

розжарених галактик форму мають

в оголенім єстві дитячих мрій

а час вже розбиває циферблати

здолавши перепону порожнечі

й виплескується через ночі вінця

лишаючи впокорені зірки

гойдатися на пагорбах дрімоти

і покручі обставин дріб’язкових

тяжіння лезом від небес відтяті

із болем вчаться вчаться розуміти

поезію сузір’їв візуальну

й безтямну непосидлівість молекул

а потім у своїх щемливих снах

тиняючись поміж кривих дзеркал

з пробудженням чекають на одвічне

фантазій перетворення в історію

підручники із мріяття принісши

у сновидіннями просяклий всесвіт.