Знов не права

"Знов не права!"- мені говориш,

"Не так усе!"- мені доводиш,

Показуєш, як помиляюся,

А я така, я - сперечаюся!!

Чому вважаєш, що все знаєш,

Чому на інших не зважаєш?

Таким простим себе рахуєш,

А іншим комплекси даруєш?

І змушуєш подумати, що всі

Такі як ти, усі такі ж як ти..

А серце розриває на шматки!

Твоє холодне: " дякую, та ні"...

І думаєш: та наче вина я,

Що дуже хочу мати відчуття,

Що дійсно я тобі важлива є

І це не тимчасове буде все?

А ти тікаєш, тобі не втямки,

Що може все інакше ніж тобі

Здається зараз, у цю мить,

Що може час і твій летить?

А ти все за старе хапаєшся,

Чи може ти так ховаєшся?

Боїшся в очі собі зазирнути

І в інший бік все повернути?

А не суперниця повір тобі,

Я та, хто буде там й де й ти

В усі періоди й пори в житті!

Хто просто зрозуміє тебе уночі

Коли один залишишся в тиші,

І так захочеться тобі тепла...

Я буду поруч, я й теплота,

І ніжність, і турбота, почуття..

Та, то лише твій вибір та життя...

Хто я тобі? Лиш просто ще одна,

Хто просто по життю пройде

І швидко промайне лише...

Ти лиш з роками зрозумієш,

Якщо ти звісно це і вмієш,

Що є важливим для життя

І це повір – любов і відчуття....