Знов вітри над землею, вітри

Знов вітри над землею, вітри

І блакить, і розриви, і дим

Сонну землю черкає згори

Смерть черкає крилом голубим.

Ширше груди! Повніше серця!

(Бо згориш від чекання, згориш!)

Чи була коли днина, як ця,

І дівочі уста принадніш?!

О, ця днина, як п’яне вино!

О, ця смерть, як холодна блакить!

Як велично, що нам не дано

До тридцятого року дожить!

1930