Знову осінь, привіт. Може чаю?

Знову осінь, привіт. Може чаю?

Зазвичай так стрічають гостей.

Хоча дуже давно тебе знаю..

Та що разу - щось дійсно нове.

Наче листя, як завжди, до долу.

Кольори ці не змінюють чар.

Та що року в тобі незнайоме,

чи на радість, чи на печаль.

Картинки ті ж самі, обличчя,

що у смутку з прощання тепла.

Автівки, робота, узбіччя,

розмови сердець до пізна..

Та що разу ти бачиш інакше,

мої погляди різні на світ.

Я все доросліша..

На краще?

Час мов крізь пальці біжить.

І крізь серце (поетське тим паче)

я сприймаю твій кожен прихід,

переродження наче, початок

нового етапу, на зліт.

Заходь же, твій час, поговорим.

Мені стільки треба сказати..

Як була я іншою вчора

і чи стану іншою завтра?

І нехай та вуаль вереснева,

нас вкриває від буденної втоми.

Осінь, мені так тебе треба.

Скоріше пий чай, бо схолоне.