Золоті руки

Поталанило зустрітись двом старим друзякам,

Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком.

Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі

І тихенько розмовляють, збуджені і щирі.

Гість любується портретом: — Гарна балерина! —

Посміхається хазяїн: — То моя дружина. —

Гість картину розглядає: — О, яка картина!

Хто так здорово малює?

— Теж моя дружина. —

Гість побачив піаніно у кутку кімнати.

— Грати любиш?

— То дружина… Я не вмію грати.

— От так жінка! — гість радіє. — Руки золотії.

І танцює, і малює, навіть грати вміє. —

А хазяїн сумно каже: — Перша гарно грала,

Друга добре танцювала, третя — малювала.

А проте найкраща жінка, дорогий мій брате,

Та, що вміє борщ варити і білизну прати.