Золото

По ворогах стріляю – кажуть, що я золота.

Я не хотіла до армії, просто хотілося так,

Щоб у своїй країні жилося без біди.

Світом керують лиш гроші. Отже, й вони золоті.

Золото сиплеться й сиплеться – ворогу не шкода.

Дивно, але очевидно: буде тривати війна.

Очі засліплюють спалахи, вуха шматує рев.

Перегниває те золото, що опадає з дерев,

Та не стає непотребом, на відміну від тих мертвих тіл,

Які за свій злочин зігріються у моїй холодній землі.