Зомбі

           ЗОМБІ

Україна пам’ятник Пушкіну з постаментів скидає,

Валить на землю Катерину, Жукова і Толстого!

На смітник історії знаменитостей викидає,

Позбавляється, наче від горя тяжко пережитого!

Україна слово Росія почала писати з букви малої,

А слово Путін – з малої, з приставкою людожер!

І про братів колишніх мовить, неначе води гнилої,

Напилась, бо, як москаль, то люцифер, або мародер!

Що ж з українцями таке сьогодні зробилося,

З людьми гостинними, мудрими, добрими?

Невже в їхніх душах ненависть поселилася,

Що сталося з людьми великими і хоробрими?

Звідки ж ця злість до російських сусідів,

Звідки ворожість, презирство і жах!

Скільки ще треба, щоб яструб посидів,

На зомбованих російських голові і плечах!

Давайте, мої любі, про це в історії запитаємо,

Нині кажуть, що росіяни добрі, вони просто ЗОМБІ!

А якими ж колись вони були – давайте згадаємо,

Невже непотребом були ще в материнській утробі?

Філософ Ільїн говорив, що Росія сама паскудна,

До блювоти мерзенна держава у білому світі!

Не людей, а виродків наплодила ця країна облудна,

І ненависть в цій імперії завжди була в зеніті!

А Достоєвський казав, що в Росії такий народ,

Який по Європі блудить і ретельно шукає!

Як би нахабно загарбати чужий город або завод,

І вбити, або знищити щось, з радощів, що когось налякає!

Горький балакав, що головною рисою,

Російського національного характеру!

Є жорстокість, але вона не є чистою,

Садизм в ній – головний шлях фарватеру!

Солженіцин відчеканив москалів найповніше,

Сволочі, хами, ублюдки, звірі, холуї, вороги!

І людьми не стануть ніколи, ось що найгірше,

Бо не зможуть покрити світу криваві борги!

І ось сьогодні всі атрибути кацапів у нас зійшлися,

З’ясувалось, що українці зомбі ще гірші, а ніж вони!

Бо коли нашої крові орки захлинаючись напилися,

То ми впевнились, що це гниди і до, і під час війни!

Ми не вірили, а під час війни переконались,

Що в потилицю нам брати росіяни стріляють!

Ми від болю і жаху страшного здригались,

Ми побачили, як брати Сатану прославляють!

Ми побачили, як дітей наших москалі ґвалтують,

Як мінами і бомбами рушать наші міста і села!

Як полонених наших росіяни-садисти катують,

А від смерті цивільних російська банда стає весела!

Так-так, 24 лютого дві тисячі двадцять другого року,

Після нападу російських виродків на Україну!

Після відмови оплати лакейського стервам оброку,

Оброку у вигляді волі і згоди знищити нашу країну!

Після знищених під корінь міст, містечок і сіл,

Людей пограбованих, закатованих і зґвалтованих!

Після спалених в Україні лікарень, церков і шкіл,

Після земель касетними бомбами нашпигованих!

То хіба ж ми не зомбі, що як Богу вірили росіянам,

Хіба ж нам раніше правди святої ніхто не сказав?

Хіба ми не зомбі, що вірили власним шаманам,

А Бог наш розум від радянської петлі не розперезав?

Хіба ж ми не зомбі – я вам на все горло кричу,

Навіщо ж ми гнидам російським захист свій віддали?

Довірились шкурам продажним, ногою від образи топчу,

Мерзотникам літаки, кораблі і ракети ні за гріш продали!

Але історія зробила українцям дорогий подарунок,

Війна Росії з Україною вщент вирвала нас із неволі!

На наше щастя війна наклала золотий візерунок,

Ми полишились недолі, сваволі і життя в подолі!

І, повірте, зомбі вже точно ми ніколи не станемо,

Бо наша воля дісталась нам дуже дорогою ціною!

А щастя Україні ми із під землі дістанемо

І не злякають мерзотники нас будь-якою війною!

20 травня 2022 року