Зоопарк

Вони приїжджали на своїх дорогих машинах,

Щоб подивитися на тварин у клітках.

Вони платили за квитки без жалю,

Щоб насолодитися видовищем неволі.

Глядачі дивилися на левів та слонів,

Що ходили по колу без сил.

Глузували з жирафів та мавп,

Які не знали, що таке бути живими,

Які лише дихали без сенсу,

Що було нав’язане їм…

Деспоти не помічали сльоз та болю,

Що були у очах тих тварин.

Вони не розуміли гніву та страху,

Що були у серцях тих жертв.

Вони не знали, що самі у клітці,

Яка обмежувала їхнє життя.

Вони не відчували, що самі у пастці,

Яка знищила давно їх душу.

Лише солов’ї, що мріяли про краще життя,

зламали замки.

Лише солов’ї, що співали про надію,

розкрили дзьоби.

Зникли птахи у сяйві, що свободою зветься.

Співають птахи, лунають голосами,

Пронизуючи в'язницю страждань і страху.

І крила їхні тремтять,

Лише згадавши про неволю, муки й жалюгідну долю…