“Зостаньсь на цілу ніч!”

Зостаньсь на цілу ніч!

І я зоставсь до ранку…

Над раном сонця ждав,

І відхиляв фіранку

Для перших променів,

Та сонце не зійшло,

Стояла ніч навкруг,

Чорніло неба тло…

І я сказав: “Це ти,

Моя кохана доле,

Зробила так, щоб ніч

Не скінчилась ніколи,

Та пожалій мене,

Дай мені трохи сонця,

Як ждеш, аби я був

За мужа й охоронця!”

А ти сміялася:

“Не дам тобі й краплини,

Зостався ти на ніч,

То ж ніч тебе поглине;

Платити за кохання

Потрібно сонцем, друже,

А хто ти там – чи муж,

Чи сторож мій – байдуже!”

***