Зозулі масово зникали

Знов порох тихо проорали

Стрункі чотири таргани,

Була їх доля непомітна,

Тягнулась шляхом між весни.

Їм залишалось небагато,

З віконниць наповзала ніч,

Сопілка степу між кагатів,

Шлях позначала до узбіч.

Зозулі масово зникали,

Раділи в гніздах горобці,

Життя широкого загалу

Шукало нових манівців.

Кроти шептали до провулків

Стійкі до холоду слова,

Бажала нових подарунків

Їх суть пробуджена жива.

А чи багато треба вранці

Зібрать на щастя таргану -

Краплину сонця на фіранці,

З TV новину рятівну,

Десяток мідяних дзвіночків,

Чужу провину чужини

Казок заброд і богомольців

Із краю вічної війни...