Зозуля

Злий, сердитий з полювання повернувся зять.

Теща зразу ж причепилась і давай пилять:

— Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я!

Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім’я?

Як субота — за рушницю і побрів у ліс… —

Зять надувся: — Причепилась, взяв би тебе біс.

— Це мене? — жахнулась теща. — Знай же людоїд,

Я ще житиму на світі двадцять дев’ять літ.

— Звідкіля ці точні дані? — блимнув оком зять.

— Як не віриш, то зозулю можеш запитать.

Закувала божа птиця у садку у нас

І мені “ку-ку” сказала двадцять дев’ять раз. —

Це почувши, зять рушницю як хапне свою.

— Де вона, та клята птиця? Я її уб’ю!