Зрада

Все пішло не по феншую, ще не забула й все руйную...

Як стрімко й швидко виросла любов, так швидко відкидаюсь я у сльози знов...

А я у відчаї вже з ранами, йду дізнаватись правду нову

Чи зрадило кохання мови, а може я не та, яка повинна бути ?  

І усміхаюсь я повсюди

 А іноді і справді треба вимкнути безглузде те обличчя, бо далі краплі на щоках течуть як дощ на бездоріжжі.