Зрада

Лишилися спогади... П'янкі і гіркі, як дим.

Я хочу туди, де колись я тебе не знала.

Зануритись в хвилі нестерпно болючих днин

Де ми є чужі, і окремо йдемо одним шляхом.

Лишилися спогади, гострі, як лезо життя,

Що крає на теплі пелюстки знесилене серце,

В обійми твої вже немає мені вороття,

Твій подих гарячий ніколи мене не торкнеться.

Лишилися спогади... Доле, що з ними робить?

Солодка снодійна отрута змішалася з ними...

І ллється, хлюпоче, шепоче, таємно бринить,

Про те, що дві рідні людини вже стали чужими...