Зраджена вірність

Грався вітер із твоїм волоссям,

і шуміла вода у річках.

Ти стояла самотня і боса,

свіжі квіти тримала в руках.

І шукала, можливо, кохання,

цю краплину – солодкий нектар.

Але знала, що прийде востаннє

і загасне палкий серця жар.

Теплі руки твої, мов чарівність,

що вкривали довкола усе.

Ти була моя зраджена вірність,

яку вітер мов сон рознесе.

І так швидко минали хвилини

до закінчення наших надій.

Не спинити минулого плину,

бо розвіє його суховій.