ЗУПИНКА В СПОКОЇ

Застигни! Сніг розтанув. Все минуло.

Нема потреби чути плач зірок.

І Місяць, та несамовита куля,

Давно ступив у ніч останній крок.

На хмарах – божевільний струм мовчання.

І дощ згубив на сонці дим води.

І перший поступово став останнім,

Коли забули день і ніч світи.

Потреба щезла. Залишився спокій.

Несамовита тиша брала слух.

І билась метеором на всі боки

Тоді, як впав за чорний обрій рух.

09.99