ЗУСТРІЧ І ПРОЩАННЯ

Ось дві сестри́ зустрілись біля брами,

Взяли́сь в обі́йми й сльози потекли,

Це біла і золо́ченая гами,

Ніко́ли вони ра́зом не жили́.

Ті се́стри довго-довго гомоніли

Й прощатись не хотілось їм ніяк,

В обіймах біля брами посиді́ли,

Ще й вітер танцював обом гопак.

І плакали, й сміялися оби́дві,

Про себе кожна з них оповіла́,

Вони весь час у русі і гонитві,

Наблизила їх доля й розвела́.

Та довго не могли вони сидіти,

Бо володіння треба передать,

Та й осінь не могла вже більш радіти

І в танці не могла вже більш кружлять.

– Не маю пра́ва довше залишатись,

Твоя́ пора вже балом керувать,

То ж мусимо з тобою попрощатись

І зустрічі наступної чекать.

– Тобі пора, доро́га в тебе дальня,

А через рік зустрінемося знов,

Хай му́зика звучить тобі прощальна,

Та тільки не біжи ти стрімголов.

– Прощай, сестрице, буду вирушати,

А ти у володіння вже вступай,

Берися білу ковдру простеляти,

І браму вже за мною закривай.

– Іди, моя золо́чена сестричко,

Я все зроблю́, як попросила ти,

Розсте́лю скатертину й на травичку.

Що йдеш з-за мене – ти мене прости.

– Іду я, сестро, все тобі лишаю,

Благаю, лиш за всім ти доглядай,

Не хочу йти, та в путь вже вирушаю…

Ти ніжно все у шати одягай.

Пішла сестра…пішла, пошкандибала,

Востаннє озирнулася назад,

Все йшла вона і сльози проливала,

А за спиною був вже снігопад.

Сестра-зима ввійшла у володіння,

Робити стала все на білий лад,

Щоб світлим залиши́лося сумління –

Почала прикрашати все підряд.

06.12.2021 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021

Свідоцтво про публікацію №121120606288