Зустріч

Здається, ми зустрінемося знову...

і серед тих часів, або століть,

ти все ще забуваєш першу мить,

коли шукаєш сам свою основу.

Не дивлячись, коли приходить ніч,

приходить тихо, розкриває крила –

вона в тобі (як нескінченна брила),

від неї ти чекаєш древній клич.

Здається, ми зустрінемося знову...

і спуститься (ось так) між нами осінь,

що перетворює зірки на просинь,

де серце з вічністю веде розмову.