ЗУСТРІЧ

ЗУСТРІЧ

Ось вже тато з війни повернувся,

Він на крилах додому летів,

І він донечки знову торкнувся,

По голівці рукою провів.

Обидвоє сміються крізь сльо́зи,

А з долонь йде тепло, як весна,

Та він бачить війни страшні гро́зи

І все те, що зробила війна.

Щиро доню в саду обіймає,

Та думки́ все ще там, на війні,

А коли ПЕРЕМОГА – не знає,

І не знає ніхто про це… ні.

Ось зустріла його люба доня,

А дружина в невірі стоїть,

В нього з шрамами сивая скроня,

Бо неміряно було жахіть.

А молилася доня щоразу,

Щоб Всевишній їй тата вберіг,

Та й не тратила віри ні разу,

І татусь повернутися зміг.

То ж складала малі рученята

Та й все бралася Бога благать,

А тепер у сльозах оченята,

Вона татка змогла обійнять.

Ось вже тато з війни повернувся,

Дочекалася доня його,

Він молитвою весь огорнувся

І ввійшов до будинку свого.

Знову хлинули сльози рікою,

Як ступив він на рідний поріг,

Ще й любов на війну брав з собою,

Завжди віру на зустріч беріг.

14.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ID: 1051406