Звільнення правдою

Немає більше любові. Світло згасло,

Не вмить, а повільно, як зникає дим.

Коли побачила, як виглядає щастя

У твоїх руках — дешевим і гнилим.

Ти був ілюзія, тепер ти просто факт,

Який з душі відірвано, як старий тракт.

Нехай він думає, що я — **стерво**,

Нехай вважає, що це лють і помста.

Нехай його друзі поширюють ті жерла

Пліток, брехні, що гірші від болота.

Мені байдуже. Їх вирок — це пусте.

Моя єдина правда — **ясно і просте**.

Ти скинув маску, і любов померла.

Не від образи, ні — від *правди* про тебе.

Немає болю, бо не має сенсу стела

Стояти там, де був лиш ґрунт і небо.

Ти не достойний був моїх найкращих днів,

Ти не вартуєш більше моїх снів.

Ти розлюбився мені. І це мій дар.

Бо розлюбити — це не плакати, а *знати*.

Тепер ти вільний, твій інфантильний шар

Накриє іншу, що буде тебе мати.

А я іду. Моє "стерво" — це мій щит.

**І розлюбивши, я повертаю власний світ.**