Виктор Харламов
Як важко, але прагну до мети,
Рахую милі йду, мерщій в дорогу.
Який вантаж "зугарний" по життю
Несу що милі знаючи тривогу.
Вантаж позаду - краще б так завжди,
Сменили звёзды на златых Орлов,
Шестидесятников долой убрали,
Весь интернет заполонили крали
Я пам′ятаю мить чудову:
З′явилась ти., Господь, спаси...
Так швидкоплинно, знову й знову,
Як геній чистої краси.
З томління суму безнадійно
Одна шестая часть с названьем кратким,
Ты, собираешь земли в нищету?!
Всегда ума палаты, взятки гладки,
Но всё же для народа даришь ту -
Жизнь, что богатым, часто, мрак неволи,
Молиться Богу неустанно учат,
Ведут к вершинам власти тех, кто глуп...
Войны кровавая бессмысленная туча,
Над Родиной моей, где враг не скуп.
Мне довелось пройти к зениту славы,
Межівщини пшеничні лани,
Горизонтів сягають усіх,
Де від прадідів кращі сини
Важко й нині працюють! Хто зміг,
На своїй серцем щирій землі,
В мире этом, в диковинку слово,
Кто любовью согреет твой дом;
Души грязные.? — Что ж в них такого,
В каждом "счастья" с лихвой… Но о ком,
Відклавши факел свій, заснув божок,
Одна ж із дів, корислива у щасті ,
Жбурнула факел полум'яний... - шок,
У джерелі згас факел плоті страсті.
Коханням сил священного вогню
Знаешь, я любовь себе придумаю;
Самую красивую., как ты.
Напрягая память и мечты,
Обвенчаю с ней судьбу мою.
Юности хватило бы отчаянной,
Лиш едину знає він програму
- "Слуг народу" так йому щастить...
Має коломоськину породу,
Та хапуг замріяну зла мить.
Хоче бути вічним у Етері,
Вертит Богом Земля, странно., — Бог не заметил,
Что хранится так сяк сути тайна столетий;
Всем такие просчёты видны (?), знают дети:
Третий месяц весны, месяц осени… — третий
Надмірне вихваляння цятки, зло
Для кожного хто знає націй лихо...
Навіщо хворого на голову це тло,
Національним роблять нишком, тихо.
Не був він України сином, ні,