Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Чужі вірші не читаєш?
А навіщо ж? Не читай!
Ми їх так з нудьгою, знаєш,
Просто пришемо. Нехай...
Одну крихту свого серця
І хвилинку часу,
Где, то в моем мире живут мать и отец
Мать удерживает боль, отец свет.
И оба готовы, уничтожить другого
Там же в моем мире есть, убийца и грешник,
Убийца был грешником и теперь грешник накажет его…
Несе свій вирок затхлий кабінет.
Повзе безлика пліснява з усюди.
Піднесений Відродженням Поет –
спаплюжений «без слідства і без суду».
Його незламність визнано як гріх.
Через тебе всередині свище вітер,
Бо там такі дзюри, що так просто не залатати.
І мені напевно не стане літер,
Тож я не знаю як про все розказати.
Що ти прийшов і поселився прямо під шкіру,
Розірвано низку – коралів краплинки
криваві течуть по землі.
Питання про правильність скоєних вчинків
зітруться в мас-медіа грі.
Як правду обдерту дорожче продати?
Хоробрий, сильний та безстрашний,
за правду він тримає меч.
За що хто знає ці страждання,
війна людей не знає меж.
І гинуть душі тисячами,
за того у кого її нема.
Мне бывает так больно,
Но, я стараюсь не бросать жить.
Иногда бывает и правда сложно просто жить
Иногда мы просто должны остаться одни
Вбивай, твори добро!
В мені два голоси...
Плюндруй, створи,
Так, хочуть донести.
І ці два голоси,
Так борються в мені.
В гнилому світі жила сирота
Життю радіти вміло дитинча
Будь яка дрібниця, була за безцінний скарб
Чи то цукерка, яблуко ба навіть комплімент
Все здавалось її за неабиякий презент
І раз сирітці подарили цуценя
Голову схилити, мов на материнські,
Що на них дитиною плачучи б лягти,
На мої коліна, з чесним, особистим,
Скорені й нездолані йдуть чоловіки.
Слухай, та не слухайся, чуєш, та мовчи,
Молодий поете, вічно молодий!
Почуття, страждання – щирий і живий!
Всі думки і фрази, мовби гострий ніж.
Ти тонкий, бо світом ходиш босоніж.
На ногах відкриті рани потрясінь.
Кров та біль – чорнила для нових творінь.
Ти побач – в сонцем тканих лугах,
на охристо-бузковім убранні,
запеклись, як на наших вустах,
не промовлені вголос зізнання.
Ти повір, поміж диких стежин,
