Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
You don’t know me well enough
especially to live my life
to make such short-sighted assumptions.
That’s okay, though.
Everyone’s entitled to their own opinions,
no matter how flawed.
The world outside?
It can be chaotic.
God Does What God Likes.
What we break, God May Fix
or Leave Shattered, just like that.
Вдихаючи ворс із твоїм ароматом,
я згадую ті оживаючі сни,
із присмаком солі, і ніжного болю,
де ми святкували початок весни.
І тисяч ночей раптом стало замало,
If age is just a number,
then why does time feel smaller?
Space is no longer
as wide as we once experienced.
Before the digits,
Не знаю чи варто комусь це казати чи просто всередині себе сховати.
У мене нестримне бажання йому писати,
Почути знову голос і сміх,
Ці можливо тупі підкати чи важко їх навіть так назвати...
Я хочу спитати чи жарт то чи ні.
Чи краще забути про це все
Everyone calls her Victoria though her real name is Ukraine.
She is so young yet far from knowing nothing of pain.
Her long-awaited summer covered with winter ice.
She was too kind and patient, later she realized
Being so good at forgiving sins is a huge sin itself.
Her experience is her weapon. Her memory is her wealth.
Знаєш , а все таки відчуваю щось до тебе,
Хоч ти і байдужий , і я тобі не потрібна.
На жаль, почуття не так легко закрити,
Не так просто від них відмовлятися.
Не вперше , але ж цей потяг, який так хочеш пізнати
Ці губи, руки , шию, спину,
Ти вже стоїш на порозі, ось-ось підеш
Швидше б вже, не можу більше терпіти
В країні війна, ти ще досі тут, підлогу в моїй голові топчеш
Мав би совісті, зараз не до тебе, і хода твоя не красива
Якщо б твій відхід був найбільшою проблемою в моєму житті, я б була щаслива
It's a huge thank you to all of you,
Dearest Elders In The Family,
Peaceful-Loving Cousins too
for having finally seen us through.
First of all,
All hopes are lost
The last bit of oxygen’s out
They say you’ll never return
This is officially your final mission
So, the vast ocean has claimed you
Мам,я сиджу у Львові
Зі мною все добре
Ну як сиджу
Я тут проживаю
Мам,мені страшно
Я боюся слово війна
I try not to experience
your loss and sadness
as everyone moved on,
or away, not staying long.
Too many statements
