Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
коли ти входиш у чисті лазні
в когось входять теплі образи
коли для тебе танцюють в темряві
хтось танцює для когось востаннє
і жінка що колись мала сина
стане на шлях задоволень
її шкіра палена
твоєї навпроти
Дорогі наші жінки,
Сьогодні ваше свято,
Хоча навколо нього,
Дискусій так багато.
Яка кому різниця,
Є міліарди красивих жінок
Але вона.. Вона ідеальна.
І скільки б я не читав книжок,
Вона все одно буде не стандартна.
Її манера, волосся, вуста
Жінки пам’ятають не лише не даровані квіти
А ще чимало болючих дрібниць
Що роками в душі можуть тліти
Без давності строків і архівних таблиць
Маленька жінка вишиває квіти.
Натхненний погляд зірочок-очей.
Листочки ніжні вчать її любити
Та цілий світ тримати на плечі.
Немов танцюють білі руки жінки
ці тексти як жінки регочуть віддаються
виношують тремтять від дотику руки
а їхній чорний трон на паперовім блюдці
немов старий магніт притягує зірки
їм сниться по ночах шалений шов бетону
підземної стіни точений барельєф
і місяць як кольє стискає плоть червону
Хто зрозуміє душу жінки,
Її палітру, всі відтінки,
Тендітну мрійність ніжного єства,
Закоханість, кокетство й почуття,
Вогонь безмежного кохання
хлопець чорнобривий
Кликав у вишневий сад,
Бачити її він рад.
Колиха дитятко влітку
Молода вродлива жінка
І тихесенько співає,
Щоби хлопець чорнобривий
чого мені далі чекати жінки і вода
піски і дерева в руці череватого будди
і тихий коханець покірно іде по слідах
цитуючи коло за колом лукаві талмуди
і день вимиває розморені шпальти млина
гартоване мливо розсовує в білі тераси
і глина неначе дружина покірна й сумна
Ні жінки, ні хати тієї нема,
Старі лиш валяються капці,
Та вітер зі степу несе у лиман
Осіннє насіння акацій.
Та згорблена стежка в глухій кропиві
Показує небо по зорях,
Самі доглядаються груші криві,
Їхні груди, ледве розквітлі й тверді, як перші тюльпани,
чи щедрі й важкі, мовби вулики або стиглі груші,
мрію зібрати у фотоальбом,
аби пам’ятати, які різні під ними серця.
A, B, C, D, дехто має навіть більші —
алфавіту цього вистачить на пісню.
