Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
Жінки пам’ятають не лише не даровані квіти
А ще чимало болючих дрібниць
Що роками в душі можуть тліти
Без давності строків і архівних таблиць
ці тексти як жінки регочуть віддаються
виношують тремтять від дотику руки
а їхній чорний трон на паперовім блюдці
немов старий магніт притягує зірки
їм сниться по ночах шалений шов бетону
підземної стіни точений барельєф
і місяць як кольє стискає плоть червону
чого мені далі чекати жінки і вода
піски і дерева в руці череватого будди
і тихий коханець покірно іде по слідах
цитуючи коло за колом лукаві талмуди
і день вимиває розморені шпальти млина
гартоване мливо розсовує в білі тераси
і глина неначе дружина покірна й сумна
Ні жінки, ні хати тієї нема,
Старі лиш валяються капці,
Та вітер зі степу несе у лиман
Осіннє насіння акацій.
Та згорблена стежка в глухій кропиві
Показує небо по зорях,
Самі доглядаються груші криві,
Запахло травою і лоном жінки…
Руки стогоном сповнені
квітів,
сонця…
Пальці-нігті-крижинки
долоні роздерли на сни,
Листа тобі ,так знай, я не напишу
Моя образа з часом не пройшла
Живи як знаєш, сильна жінко,
Живи – бо я не знаю як .
В фортпості двоє проти всіх
Мов підлітки в брамах затримуватись,
тілом вростати у тіло навпроти.
Жінко, котра мені ще не снилася,
я досі мандрую по Вашім волоссі
і білий ще день, перехожі хвилюються:
Одна була, як дика кішка.
Не приборкана, брутальна, мовчазна.
Інша ж така яку до себе пришити можна
Підібравши вдало щирі слова.
Одна завжди чорне вдягала.
Цигарки палила, що навіть горіла душа.
Інша ж ніколи навіть не пила
А ти уже ведеш доньку за руку
і сяєш вродою ясніше, ніж учора,
о, ластівко моїх юнацьких збуджень,
моя насипана із уявлянь Голгофо.
Нехай... зустрілись поглядами вперше.
Розхитано ліхтар скидає сукню світла
на вулицю, що відблиском жовтавить,
і тіні плавно гнуться в підворітнях,
і дим блакитний пан хова за браму.
В повітрі мокро. Ожеледь розлізлась.
Дикий острове з рожевим пляжем,
легіт твоїх лісів зупиняє мій шторм.
Штурм обривається у першій же фазі,
як фразу оргазм обрізає тоненько листком.
Твої води навколо солодкаво-солоні:
Ти квіткова і ледь задимлена,
а у мене приступи голоду.
Ти майже мовчиш. Звабливо так
і між нами доторк за дотиком.
Твоя кава ще трохи і вистигне,
