Explore poems зима

Explore poems

Така холодна, але рідна зима

Така холодна, але рідна мені зима

Залишайся надовго, твій мороз зігріва.

Пухкий сніг, залишайся під ногами,

Доки ти хрустиш, люди обмінюються добрими словами.

Ти рідкий гість останнім часом,

Родіон Шабалін

Зима

Зі мною грає в хованки Зима:

принишкла, певно, поряд – за два кроки.

Що поки зачаїлася – дарма,

бо потім «Вж-жух!» – і з’явиться наскоком.

Як задзвенить: «Тепер ховайся ти!

Олеся Григор'єва

Зима

І зійшов місяць над горами

Оглянув білу землю заметену снігами.

Потріскуючи стрибав мороз дібровами…

І було чути лиш рип – рип під ногами.

Там, за ялинкою зайці причаїлись

Ruslan Barkalov

Зима пришла

Как рада девица-краса

Зимы веселому приходу,

Как ей любезны небеса

За их замерзнувшую воду!

С какою радостью она,

Сквозь потемневшего окна,

Глядит на снежную погоду!

И вдруг жива и весела

by Николай Языков

«Дивувалась зима»

Дивувалась зима

Чом се тають сніги,

Чом леди присли всі

На широкій ріці?

Дивувалась зима:

Чом так слабне вона,

Де той легіт бересь,

Що теплом пронима?

by Іван Франко

Какая темная зима...

Какая темная зима,

какие долгие метели!

Проглянет солнце еле-еле -

и снова ночь, и снова тьма...

Какая в сердце немота,

ни звука в нем, ни стона даже...

Услышит смерть - и то не скажет.

Ольга Берггольц

РОЗГУЛЯЛАСЯ ЗИМА

Хто там грюкає в ворота, аж з петель здіймає?

Що за лиходій зі стріхи солому зриває?

Заскрипіли старі ставні жалібно й сердито,

В пічних трубах не стихає свист несамовитий.

Так то ж Вітер, мов скажений з ланцюга зірвався,

Валентина Красновид

ЗУСТРІЧ І ПРОЩАННЯ СЕСТЕР

СЕСТРИ

– Я вже йду, – стиха мовила осінь.

– Вже пора, – відповіла зима,

Керувала, сестричко, ти досі, –

І махнула крильми обома.

Королева Гір Клавдія Дмитрів

Зима відступає

Та й давай змагатись,

Хто із них тут переможе -

Буде панувати.

Насупила Зима брови,

Морозом дмухнула,

Закрутила сніг угору

by Неоніла Володимирівна Гуменюк

Зима

Як чорна вдовина хустина колись квітучая земля

Хоронить мати свого сина, та і сама вже не жива…

Пливе у небі домовина крізь стяги синьо-золоті

А в домовині тій – дитина… А вулиці – чомусь пусті.

Олена Трибуцька

Навшпиньки підкрадається зима

І стукає в мої ворота

Мої думки а їх – катма

Сідають ввічливо – навпроти

Ми п’ємо час із ситця тканий

І перечитуєм листи –

Моя душа порти гаваней

Христина Головко

За обрієм зима

Посьолок на горі, а там — завод сизий.

На серці пелюстки так тепло-тепло: мак.

Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси —

За обрієм зима.

За обрієм зима, а лебедині крила…

Не видко на шляхах — жевріє листопад,

Але і промінь-цвіт не намантачить рала —

Захворів у степах.

by Хвильовий Микола