Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
За мною смерть ходить по п‘ятах,
З букетом барвінку, старою косою.
Чорний кіт оселився у хаті,
Хизується котячою красою.
Спить на печі, вигріває животик,
Грається сонцем десь на горищі,
Палає лють моя міцна
У темноті свідомих осіб
Де тліє постать незламна
Її ламають в дивний спосіб.
Ламає кат, шалена сила
Широке чорне поле, тихий дзвін,
І блискавка мене вдаряє в серце.
До твоїх босих ніг вклякає грім,
Пливе туман під покривалом смерті.
Туманом стелиться суха земля
Сказка
I
По деревне ехал царь с войны.
Едет - черной злобой сердце точит.
Слышит - за кустами бузины
Девушка хохочет.
За далекие пригорки
Уходил сраженья жар.
На снегу Василий Теркин
Неподобранный лежал.
Снег под ним, набрякши кровью,
Взялся грудой ледяной.
Смерть склонилась к изголовью:
Глагол времен! металла звон!
Твой страшный глас меня смущает,
Зовет меня, зовет твой стон,
Зовет - и к гробу приближает.
Едва увидел я сей свет,
Уже зубами смерть скрежещет,
Как молнией, косою блещет
И дни мои, как злак, сечет.
Пройшли роки, та цього не забути,
Голодна смерть косила всіх підряд,
Та важко і сьогодні це збагнути,
Що був страшний голодний тілопад.
Хотіли їсти – хліб їм тільки снився,
Спокойна ночь. Спокоен город.
Гробовая тишина стоит.
До мурашек пронзает холод,
Лишь один фонарь горит.
Тишину пронзает чей-то крик,
Мой сын
мой друг
мой маленький медведь
Однажды ты увидишь мою смерть
Давай смеяться больше
смерть отчего-то видится старой клячей,
злобной старухой, подружкой гробов и врачей.
что, если все обстоит немного иначе:
и ей грустно быть одинокой,
совсем ничьей.
В животе моей матери смерть.
Очень скоро мама родит.
Мне осталось молча смотреть
Как она свой живот растит.
В животе моей матери рак.
До мене сьогодні приходила Смерть.
Ну, як до мене - помилилась дверима.
Дзвонила і стукала довго і вперто.
Її незграбна постать досі перед очима.
Відкриваю двері, німа сцена.
