а я згадую з дня на день
а я згадую з дня на день,
як ТИ палив поцілунками.
плечі оппікав серпень…
на краю світу ми
бавились мов діти ті
у своєму двокімнатному
всесвіті…
ТИ псував усе докорами
нищив те, що берегли
гучними криками
ми без сварок не могли.
і хвала моєму терпінню
бо зібравши речі
швидко пішла б
поїхала б, до речі…
ранком чай та поцілунок –
загладив провину,
я – твій порятунок.
складаєш повинну.
насолоджуємось літа
залишками
невдовзі осінь та
кава з вершками…
і ми до міст своїх
як птахи розлетимось
повернути можна їх,
а от нам не судилось.
знов…
бо зібравши речі
ТИ швидко пішов
поїхав, до речі…
