Амінь Абсурду!
Ваш сатиричний образ Язичницького Сатани
З якого боку не поглянь, та і як і не крути
Якийсь злегка він кособокий
Хіба не бачиш?
Раз, два, три
З грудей зайва рука стирчить
А в шиї зайве око шукає для погляду опори
Об ногу кіт лащиться, мурчить
А Сатана звернув увагу на свої руки
Руки, що не знайшли для добра свого запоруки
"Творили добро, лише з метою злого"
Сам Ґете так писав, і як на мене, пречудово.
А потім Сатана підвів очиці в небо
Знайшов там Бога, перехрестився, та і зійшов у пекло.
А Бог зачудувано переглянув день.
Вибалувшив очі, а зі страху ледь не вмер.
Сатана страшний, неначе доля ветерана.
А неповторний сморід їдкий
Збив свідомість ангелів з аркана
Вони шугнули в ніч п'янючі
Від смороду. Шукали чари в ночі.
Хоч ніч ще не настала, аж ніяк. Ще день.
В очах їм потемніло
З землі почули "Дзень!"
А це попи, всі грішні, закінчили співати молитовних пісень.
Молитовних до Бога,
Лукаво глядаючи Сатану
Бо ж хто сім'ю нагодує?
І Церкву побудує? І не одну.
Шановний, до вас звертаюсь, Йоне Лорд
Ну звідки взяли ви акорд?
Скомпозиціонували їхню кількість у мелодію й звучання
А нам, смертним, залишається повчання.
Теорії, теорії, теорії і жодного мистецтва.
Чи суть тут вся ж у тому,
Що хтось не туди в'ється?
Як взяли курс на славу і амбіції
То й загубили всі свої моральні позиції.
Духовний світ побляк, хай і весна настала.
Куди ж подіти страх, що я ніким не стала?
Як бути тут? Куди піти?
В землю чи на небеса?
А Сатана всміхнувся: "Хто тут зна?"
Шановний Пане Йоне Лорд
Ви теж душу продали?
Бо я стою на роздоріжжі,
А обід і досі не подали...
