"Байка про царя Далдона"
“Байка про царя Далдона” (із циклу “Казки Діда Панаса”)
(сценарій вистави)
Автор: Лєо Містеріо
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ДІД ПАНАС - дід казкар з вусами, одягнений у вишиванку, наш сучасник,
ДАЛДОН - пристаркуватий цар Шарашки, диктатор та агресор, підступна людина,
КАБАЙКА - коханка Далдона, молода приживалка,
ГУНДЯНЬ - головний шаман Шарашки, брехун,
КУЖУХЕН - маршал армії Далдона, п’яничка та ледар, друг Далдона
ФОН ЦИЦКЕ - генерал армії Далдона, німець за походженням,
ВАНЮШКА - воїн армії Далдона, крадій-щипач,
СТРУЧОК - воїн армії Далдона, має неабияку фізичну силу, але трохи гальмує у простих ситуаціях,
ПРУСАК - офіцер армії Далдона, німець за походженням,
ЧОРТИЛЯКА - головний чорт в пеклі,
СУСАННА - дівчина-провідник по лісам Веселини,
ЧОРТИЛЯКА - головний чорт,
ЮНАК1, ЮНАК2 та ЮНАК3 - молоді люди - наші сучасники
Актори театру в масових сценах
ЯВА 1
ДІД ПАНАС:
Добрий вечір, мої любі,
Одинокі й ті, хто в шлюбі,
Театральники завзяті,
Й вперше хто на цьому паті,
Грати будемо для вас
В непростий для Неньки час
Байку, як сусіди грубі
Раз приперлися до нас,
Тож почнем. Я - Дід Панас,
Чув про мене кожен з вас,
Про мої казкові вуса,
Як у Болєслава Пруса,
Видатного романіста,
Хто писав романи істо,
Дуба мав він біля хати
Чтири метри у обхваті
Й тридцять метрів в вишину,
Й книгу навіть там одну
Написав про “Фараона”,
Я про іншого Далдона
Розповім сьогодні вам,
Вибачуся тільки в дам
За словечки-акробати,
Там де хня й фігня завзято
Лізе й пре у солов’їну,
Щось запікаю й омину,
Тож, скоріш хай буде свято!
… Отака куйня (вибачте, вирвалось), точніше фігня, малята…
Починаєм придибашки,
Де є цар Далдон з Шарашки,
А також його підлеглі,
Про пригоди їх й промашки.
ДІД ПАНАС:
В давнину одна країна
Мала назву Веселина,
Не підступна й не лукава,
Йшла про неї гарна слава,
Бо привітні та ласкаві
Там жили в країні люди,
У місечках й селах - всюди
Панувало там Добро,
Як там весело було!
Не велика, не маленька,
Наче немовля гарненька,
І, якби ж не москалі,
Була б краща на землі!
(пауза)
Чепуненька й моложава,
Найпрекрасніша держава,
Мій прадід в країні жив,
Пив горілку й вус крутив,
Від усяких басурманій
Веселину боронив.
І у той казковий час
Файно всім жилося в нас:
Утопилось в Чорнім морі
Наше веселинське Горе,
Впали в прірву у Карпатах
Кривда й Заздрістність триклята,
Чуйні всі були й ласкаві,
Зранку чаю, а не каві
Віддавали перевагу,
Від старого до малого
Всі раділи за звитяги.
У людей сіяли очі,
Всі сміялися охоче,
Бо щасливо в нас жилось, -
Смачно їлось, вдосталь пилось,
І хотілось, і моглось.
Всім всього тоді хватало:
Картопелька парувала,
А до неї - клаптик сала
Метр із гаком довжини.
Огірочки та грибочки,
Діставалися із бочки,
Сальтисони та кров’янку
Їли з вечора до ранку,
Три доби весілля грали,
Танцювали та співали,
До гори здіймали чарку,
А під чарку брали шкварку,
Холодець та деруни…
Спробуй стіл той омини!
Вікували краще всіх,
Так як жив в країні Сміх.
Та в життя свої закони,
Вам про Сміх та про Далдона
Я сьогодні розповім,
Завітать в казковий дім,
Солоденьких всіх вас прошу,
Тут виставу прехорошу
Ми зіграємо вам всім.
ЯВА 2
На сцені з Дідом Панасом цар Далдон та Кабайка
ДІД ПАНАС:
А на півночі, в лісах,
Тих, що сіють людям страх,
Там, де нема дороги
Блукали лаптєногі.
Поголівно у лаптях
Всі були на болота’х:
В чоботях, куфвайках,
Пісні під балалайку,
Дім, город та козкі,
І “пєсні про бєрьозкі”.
Щось потрошечку робили,
Па’йку їли, бражку пили,
І було життя - ніщак
На ботві, картоплі й щах,
А ті славнозвісні щі -
Хоч онучі полощи,
У нас зварить не вміють,
Бо гірші за помиї,
Що дають в нас по хлівам
Свиноматкам й кабанам.
Гидь - то вірне слово.
Перепрошую, пардон.
ДАЛДОН:
Я там главний, я - Далдон:
Суд і слєдствіє, Закон,
Всьо і вся я зможу.
Так бєз будь-якіх умов
Вівчів сотні язиков,
Но не скромний, нє таков,
Челядь з глузду звожу.
Ще й шпрехаю маленько
На мовє вашей Нєньки.
Хай скігяць кровасісі
В будіначках на Тісє.
Як одвєрто вам сказать,
Можно язика сломать
В слове “паляніца”,
Но, єслі ж нє лєніцца,
Єслі ж рот треніровать,
(Далдон декілька раз повторює слово “паляциця”, в нього ніяк правильно не виходить, він врешті решт перестає вимовляти та махає рукою)
…То может палучицца.
ДІД ПАНАС:
Хоч тренуй, хоч не тренуй,
Тільки час ти свій марнуй,
Ти слова спочатку вивчи,
А вже потім вередуй!
Хоче ще одне сказать:
Нашу мову треба знать.
ДАЛДОН (сперечається) :
Я - ізвестний паліглот,
Мову вашу вівчів. Вот
Можe справно бєз акценту
Рассказать вам анєкдот.
Та тачіть с табой, Дєд, ляси
У мєнє нємає часу,
Охолонь хотя б нємного,
Випєй збітня альбо квасу.
Ті, дєдок, не тєрєвень,
Нє вєрзи здєсь всяку хрень
Про державу нашу.
Мі цветьом із ріку в рік,
Кажна баба і мужик
Люблять жить в Шараше!
Да, даріг практічна нєт,
На пріродє туалет,
Нє в тєплє у хатє,
Но вєлікій наш нарід
В бій за вуглєвадорід
Пійдє! Й за Шарашу.
(пауза)
Нашенска дірєвіна
Пагалівна всім нужна,
В рєках рібі - пруд пруді,
На Качматкє єсть крабі’,
Как ракі, но … другіє.
Патаму чьто клєшні єсть,
Словом, пєрєваг нє счєсть,
Бо ми счітаті вмієм!
Нова ера настає
В тага, в кага нафта є,
Паставляєм всєм ми газ,
Щоб катєл іль кірогаз
Мощно кірогазіл,
Золотішко та алмаз
Є у нас, а нє у вас.
Молібдєн єсть і вольфрам,
Так куді ж сравніться нам,
А у вас лішь малость.
ДІД ПАНАС:
Бо дурням все дісталось.
Тільки в ексклюзивних так -
Сам в онучах та лаптях,
А розбрехавсь про радість,
Про гордісь, що “всіх краше,
Бо пуп Землі - Шараша!”
(пауза)
ДІД ПАНАС:
І була в Далдона краля,
Ні Валюха, чи Наталя,
Більше, ніж за балалайку
Покохав Далдон Кабайку.
Із провінції в столицю
Перебігла та дівиця,
Щоби вдало вийти заміж,
Не за конюха, за принца.
І свою дитячу мрію
Втілила, бо лестить вміє,
Вже з Далдоном років з 10,
Хоч сама з периферії.
Не страшило: руки, ніжки,
За Далдона вища трішки,
Але головна принада -
Майже не вилазить з ліжка.
Тут Далдона й приголубить,
Ця Кабайка, добрі люди!
КАБАЙКА:
Я ль, Далдоша, нє прігожа?
Алі я нє вишла рожей,
Что нє люблєна ваащє?
Ти же всьо на свєтє можешь,
І Кабаєчкє поможешь,
Что-то новоє прєдложишь
Жонке, кроме каш да щєй!
ДАЛДОН:
Нє круті, прошу давай,
Сразу к дєлу пріступай.
Может платьє ново хочєшь,
То нє бойся, ізлагай!
КАБАЙКА:
Я хочу тебє сказать,
Что устала я рожать,
Хочу тітул сєбє новий,
Хочу “пєрвой лєді” стать!
Чтоб на форумах всєх бабскіх
Мнє Шарашку прєдставлять
Надо всяко бить вєльможной.
Нє живот же виставлять?
ДАЛДОН:
Да вєдь ти сдурєла, мать
Єрєсь всяку повторять,
На тебя успел уже я
Очєнь сільно осєрчать!
Енто ти совсєм зазря
Роль іграєш бунтаря.
Развєла таку крамолу
В усипальніце царя.
Енто что ж за поворот?
Я ж тєбє нє Дон Кіхот,
Ну а ти - нє Дульсінєя,
Чтоб встрєчаться раз на год!
Коль сморозіш єщьо раз
І пойдьош опять в отказ,
То іздам я про аборти
Свой далдоновскій указ.
Ведь в опасності страна,
Масса житєлєй нужна,
Чтоб агрєссор нас боялся.
Так какого ж ти рожна
Расшатать хотела лодку?
Алі нє ікру сєльодкі
Каждоднєвно ти єдіш?
Так чєго же ти трєндіш,
Что зарвалась так, молодка?
КАБАЙКА:
Енто чьто єщо за тон?
Ти чєго гундіш, Далдон?
І зачєм включіл так громко
На Кабайку патєфон?
Ти нє угадал і блізко.
Я ж в двіженьє фєміністок
Влєзу, чтоб о ньом всьо знать,
В корнє смуту укрощать,
І тєбє, козліна рожа,
Всьо в кроваті докладать.
Я ж єщьо із канцамолу
Знала, що в странє крамола,
Ти прімі-ка валідола,
Нєча на мєня крічать!
ДАДЛОН (із захопленням) :
Ну, Кабайка, ти дайош!
І тєпєрь вот хош нє хош,
Коль ти чувствуєш момєнт,
Надобно тєбє прєзєнт.
Енто я то понімаю,
Жонка мужу помогаєт.
(пауза)
А нє хочєш лі ти, мать,
“ШарашНьюс” наш возглавлять?
Надо только і всєго-то,
Что нємножко прібрєхать!
В подчинєньє дам Бобріху,
Ольку - знатну триндичиху,
І ви ентой тройко ліхо
Мозгі будєтє вправлять!
Пусть компашка та вєщаєт,
Всє собитья освєщаєт,
Главний курс в странє хваля.
Єслі надо, - ізвращаєт,
Ліш для блага граждан, гля!
ДІД ПАНАС:
Знає в нас уже маля,
“Стерва стерву ще здаля,
Як рідненьку, помічає!”
А ота от “НьюсШарашка”
Що далеко не монашка,
Із шарашкінців зробило
Зомбонуту Чебурашку,
Перевчить - пропаще діло,
Якщо совість вже поцві’ла,
А все людяне та людське,
Наче вогнище згоріло.
Та далеко ще до того,
А от ми, хвалити Богу,
Знову кинемо свій зір,
Що ото воно за звір
Хоче лапами своїми
Потои весь наш двір.
ЯВА 3
(До Далдона о 12 годині прийшов шаман Гундянь)
ДІД ПАНАС:
На Шарашці сонце встало,
Хрюкав свин, коти мявчали,
До величніших хоромів
Чоловіка засмоктало.
Вже чекає дві години,
Чи ж то буде хуртовина,
Чи далдонівська немилість
У цей день його оми’не.
ДАЛДОН (роздратовано):
Что пріпьорся в енту рань
Главний мой Шаман Гундянь?
Алі хош чаво повєдать,
Так давай оттарабань.
Знаю, что ко мне ти с пьянкі,
Бражкі вижрал 2-3 банки,
І мгновенно просветлел.
Что увидеть то успел?
По порядку, нє баклань,
Нє кричи і нє горлань..
Может угрожают янки,
Іль ящо кака Брєтань?
Мне подобних новостєй
Надо єсть до кисліх щей,
То новейша разработка
От шарашкінских врачєй.
ГУНДЯНЬ:
О, великій царь Далдон!
В трансє мнє приснился сон,
Что Шарашкє угрожают
Із Шенгенских разних зон.
Нєпріглядную картіну
Скрасіт только Вєсєліна,
Так как єйний рарітєт
Помогаєт тисчі лєт,
Ну і нам поможет он.
Вот такой єдрьон-батон!
Надобно на них напасть.
ДАЛДОН:
Может прощє-то украсть?
Енто что за рарітєт
Знаєш точно, альбо нєт?
Чьотко говорі да ясно,
Будєт хрєнь, іль будєт класно…
А нє то, как жар горя,
Загрємішь ти в лагєря,
Коль рецепта ти нє знаєш,
Разбудів мєня зазря.
Енто что ещо за чудо?
Долго ждать ответа буду?
ГУНДЯНЬ:
Єсть одна у ніх ікона,
Что досталась без закона,
Вот єйо ми і найдьом,
Да в Шарашку заберьом.
Діспозіція проста -
Начинаем грам со ста,
Наліваєм, випіваєм,
Пішем странного поста,
Будто-би зємлєтрєсєнье
Будет скоро в воскрєсєньє,
Затрясьот всю Веселіну
Баллов где-то до полста.
Ну, а может даже больше,
Как в Руминіі да Польше,
ДАЛДОН:
Одобряю, я согласєн,
Так как віжу - план прєкрасєн!
Хохмачі да вєсєлухи
Чтоб скорєє ногі в рукі
Бралі, чтоби шлі на юг.
А потом ми подоспєєм,
Всьо прібрать к рукам успєєм.
С неба молніі падут,
Вєсєлінци к нам придут,
Так, как путь іх нє в Європу,
К нам на грудь пускай падут,
И в об’ятьі братскіх уз
Мощний создадім союз.
Пусть наступіт трєтій ад,
Іль какой Армагеддон,
ГУНДЯНЬ:
Ай да умніца Далдон!
(Далдон та Шаман Гундянь обнімаються та тричі цілуються в губи, як це робив Л.І. Брєжнєв)
ДІД ПАНАС:
Ось такі от нєскладушкі.
Знизу підпис:. А.С. Пушкін,
Бо в Шарашці він кумир.
І такий ось “братський мир”
Хочуть орки нав’язать…
“Браття” й “сестри”, що й казать!
ЯВА 4
ДІД ПАНАС:
У Шарашці повелось,
Як Далдон задумав щось,
Особливо, як подляну,
То реве неперестанно,
Як отара із баранів,
Або наче дикий лось,
Все кричить: “Де генерали?
Чому план іще не склали?
Маршал де мій Кужухен,
Друг із давнішніх давен,
Ми з ним стільки бражки вклали
В себе, що години мало
Вам про те розповідать.
Ану швидко погукать!”
(Заплітаючі ноги, заходить Кужухен, співає “Шумєл камиш, дєрєвья гнулісь, і ночка тьомная била”)
ДАЛДОН:
Ну здорова, Кужухєн.
Накідался старий хрєн?
Виглядіш ти прям нє очєнь,
Как какой-то Гуінплєн.
С кем баталіі устроіл?
Захватіл кого ти в плєн?
Ілі на пєчі валялся,
І в которий раз нажрался?
Тото корєш мнє достался,
Чуть лі нє олігофрєн.
Ну-ка бистро отвєчать,
Пока зубки всє стирчать,
А нє то тебе іскусно
Покажу, гдє в Кузькі мать!
КУЖУХЄН (сміючись):
Осєрчал-то что, Далдон?
Видєл можєт страшний сон?
Насовал мне обвінєній
Нє тєлєгу, а вагон.
Дньом і ночью я нє спал,
План бліц-крігу сочінял,
По традіціям Шарашкі
Налівал і випівал.
Поумєрь-ка, братец, тон.
Озвєрєл чаво, Далдон?
Нє смєші ти обвінєньєм
Всєх шарашкинскіх ворон.
Вєсєліна - то фігня,
Возьмьом Кийив за 3 дня.
А теперь, Далдон послушай,
Роділось, что у мєня.
В опєраціі моєй
ДРГ іх 3-х парнєй
В той крайінє гадіть будут
Ну, практічєскі повсюду,
Чтоби било ім больнєй,
Умних привлєчьом людєй,
То есть прівлєчьом фашистов,
До корнєй волос службістов.
Мисль усечь мою сумей:
Гєнєрала взял фон Цицке,
Он у них усєх главнєй,
Пусть дайот своіх людєй.
К нім добавим щіпачєй,
Что сідят в тюрьмє твоєй,
Да прібавім вишибал,
Пусть грабітєль і амбал
С прусаком там правят бал!
ДАЛДОН (кричить до охорони):
Гдє фон Цицке, вашу мать,
Мігом бистро разискать,
К царю-батюшкє позвать.
(Вишкільним шагом, як на парадах, заходить фон Цицке)
ДАЛДОН:
Хайль, товарищ мой, камрад!
Как тебя я видєть рад,
Коль заданиіє ісполнішь,
То получіш ряд наград:
Сто отборнєйших холопов,
Мазь і жидкость от циклопов,
Награжу красоткой Машкой,
Той, которую за ляшку
Смєло можєшь ти хватать,
І Марашєй нєжно звать!
Коль ітог отмєнним будєт,
Главний ордєн “Хрєн на блюдє”
Будєш ти, братан, імєть.
Онємєл чего? Отвєть.
Нє молчі ти, рот открой,
Пєрєстань здесь бить Мумой.
ДІД ПАНАС:
Я підправлю. Ясєн-красен
Хрін, бо то мовчав Герасим.
Та хіба у тому річ?
То ж нехай продовжить “спіч”.
ДАЛДОН:
Отвєчать, стєрвєц, ізволь!
ФОН ЦИЦКЕ (цокає каблуками, з німецьким акцентом):
Я, май фюрер! Да! Яволь!
Ти командуй мнє пріказ,
Будет Зик і Хайль у вас,
Постараємся. Майнкрафт.
ДАЛДОН:
Майне лібе. Абгемахт!
Вкратце здєсь я обрісую,
Сітуацію такую,
Мнє договоріть позволь.
ФОН ЦИЦКЕ (знову цокає каблуками):
Я, май фюрер. Да! Яволь!
ДАЛДОН:
Нє крічі. І нє кумарь,
Я всьо слишу, нє глухарь.
Спьорлі нашенску ікону
Понімаєшь, как-то встарь.
Отправляй дружину в путь,
Надо рарітєт вєрнуть!
Для того, чтоб что-то взять
Надо местних іспугать,
Сотворіть би вам потопчік,
Аль плотіну подорвать.
Прігрозіть, пріврать нємного,
Что ж тут сложного такого?
І оні сбегут подальше,
Потрудісь зараді бога!
ФОН ЦИЦКЕ:
Всьо прєкрасно. Нєт вопросов.
ДАЛДОН:
План с названьєм “Голий-босий”
Будєш точно виполнять.
Но нємного подправлять.
Коль хорошая мисля
Посєтіт вас опосля,
То на помощь вы бєрітє
Там сторонніков Крємля,
Зря ми что лі посилалі
Ім пєсцов да соболя.
Всяческі іх там хваля,
Обєщайтє, что заплатім,
Дєнєг полни штабеля.
Но подробності - попізже,
В пєрвих чіслах фєвраля!
(не попрощавшись з підлеглими Далдон виходить)
ДІД ПАНАС:
Час прийшов для відпочинку,
То Далдон пішов до жінки,
Щоб почухала старому
Згорблену від втоми спинку.
ЯВА 5
(В хоромах проходить Рада перед початком конфлікту, в кімнаті Далдон, Кабайка, Кужухєн, Гундяй та Фон Цицке)
ДІД ПАНАС:
Час іде. Пройшла вже й осінь,
План готовий був не зовсім,
Якщо чесно, то зело
Плану зовсім не було,
Як в Шарашці роблять щось
То всі вірять у авось -
Що якось воно мине,
Від того й п’ють невпинно.
До душі рибалка й п’янка
Що в Шарашці вже із ранку,
А на вихідні - тим паче,
Там і драний пес смердячий -
Пуп землі. Й від того він,
Щоб у себе не залив,
Не шарашекинець, а мачо,
Отака в сусідів вдача.
Кожен гадить, п’є, гуляє
І таке там виробляє,
Що опухлий весь на ранок
Від побоїв та гулянок.
Але горді, врешті решт,
Хоч і голі, хоч без мешт,
Бо чоботі та портянки,
Не замінять їм гулянки.
Ось такі жили небоги -
Поруч з нами лаптєногі.
Та одного якось ранку
Встав Далдон.
ДАЛДОН:
Убрать тальянку,
Балалайку, самогудку,
Всє ко мнє!
ДІД ПАНАС:
Й знеслися прудко
На узгоджувальну раду.
ДАЛДОН:
Надоть наступать ітіть,
А нє груши колотіть
Позовітє Кужухєна,
І взбодріте то полєно,
І ко мне прєнєпрємєнно
Прітащітє єго… (гикає) іть!
(Під руки заводять ледь живого Кужухєна)
ДАЛДОН:
Кужухєн! Ти ж вєдь музчина,
А нє жалкій Буратіно!
Как расслабіться настолько
Ти сєбе позволіл, псіна?
Енто ж каковой прімєр
Подайош ти, ізувєр?
Где твой блєск і гдє сноровка,
Гдє ізисканность манєр?
КУЖУХЄН:
Мой Далдошечка, моншер!
Не горлань, я от гєтер,
Прінімаю там масажи
Організму я теперь.
Ти ж как будто дєсідєнт
В нєпростой к тому ж момєнт,
Пару процедур осталось
Мнє на мой абонємєнт,
А ти в гнєвє дюже дікій!
Только прєкраті ти бзікі,
І со мной пошли, мой друже,
Ясноокій да вєлікій!
ДАЛДОН:
Ах ти ж старий (пауза, Далдон підбирає слова) флібустьєр,
А по суті - гандольєр,
Єслі нє покажешь плану,
Враз сошлю на Сєлігєр!
В історічєскій момєнт,
Мой, как говоріться, кєнт,
Разлагаєт подчіньонних.
КУЖУХЄН:
То отрижка, рудімєнт.
Ти би мог би поддєржать,
А нє ссилкою стращать,
Ми сосєдскую ікону
Будєм тіхо отжимать.
Понашльом своіх людєй,
Что проворнєй да шустрєй,
Дело будєт шито-крито,
Только ти нє бзді, сенсей!
Нє ламай устоі брат.
ДАЛДОН:
Я конєчно би і рад,
Но пора же что-то дєлать,
Вєдь сопьйошся в аккурат.
КУЖУХЄН:
Целку із сєбя нє строй,
Здесь порядок-то простой
Жизнь в странє пєрєтєкаєт
Із запоя, да в запой.
ДІД ПАНАС:
Тільки мудра голова
Родить правильні слова,
Але тут не сперечаюсь,
Констатую я - овва!
Дивовижна в них країна -
Їм і море по коліно,
Все про себе точно знають,
Але знову п’ють невпинно.
Отакі то кепські справи
У сусідньої держави,
Що по-п’яні починають
Усі забавки й забави.
Раз, два, три - і є компашка…
І бухає знов Шарашка.
ДІД ПАНАС:
Дуже швидко плине час,
Ось і осінь вже у нас.
Цар Далдон продовжив раду.
ДАЛДОН (до Кужухена та ГУНДЯНЯ):
Начінаю прямо щас.
Урожай ботви собрали,
Лето, осєнь пробухали,
А тепер подробно очєнь,
План какой сформіровалі?
Кто із вас повєдать точно
План масштабно іль поблочно
Может? Целі і задачі,
Кто, куда і чєм фігачит?
Сколькіх взялі под ружьйо?
Вдоволь єсть в казнє рижьйо?
Чєм Далдону обєрньотся
Ваших планов громадьйо.
Коль мєня нє убєдітє,
То отправлю в забитьйо.
ДІД ПАНАС:
Як в Карпатах кажуть: “Йо!”
Міцно окає кукуха
У Далдона.
КУЖУХЄН:
Царь, спокуха!
Дєржим всьо ми на мазі,
Ти ліш пальчіком грозі
Вєсєлінскому гетьману,
Іспужаєтся тірану
Он тєбє, пойдьот в бєга
От такого-то врага,
Забєрьот он свой народ.
ГУНДЯЙ:
Ти пріслушайся. Вот вот!
Правду молвіт Кужухєн.
ДАЛДОН:
Так-то можно, ясєн хрєн.
Только врядлі іх гєтьма’н
Попадьотся на обман.
Он хоч сам то і юдєй,
Но совсєм нє Моісєй,
Что скитался по пустинє,
Взяв с собой в поход людєй.
ФОН ЦИЦКЕ:
О, май фюрер. Єсть мой план,
Что нє поддєржал Шаман,
Нє одобріл Кужухєн,
Твой практічєскі братан.
Надо ЗеКов прівлєкать,
Рать із ніх форміровать,
І подобниє отряди
“Гєнделямі” називать.
Пусть послужат тє отброси,
Вєдь свободу, нє бабоси
Ти подаріш ім, Далдон.
КАБАЙКА:
Пусть потом пойдут в Лондо’н,
Купят мнє одєколон,
Шмоток модних нєпрємєно.
Да, (пауза) очкі хамєлєон.
Жрачку всяку там - хамон,
А поможет ім в том дєлє
Вєсь брітанскій гєгємон,
Лозунг надо воплощать,
Всєх трудяг соєдінять.
ДАЛДОН (збуджено):
Еко ти хватіла, мать!
Іль помогут нам, как знать?
Так что всє твоі желанья
Надо точно рассчітать.
Сітуація какая
Врядлі ми в Шарашке знаєм,
Может там у ніх проблєми…
КАБАЙКА (впевнено та твердо):
Нє с’єзжай, Далдоша, с тєми!
ДАЛДОН (змирившись):
За основу взять! Каммон,
Я лі нє стратєг Далдон!
Йтить адкрита на скандал
Откравєнно я манал,
Діпломатію пріменім,..
… Я ж садіст, нє маргінал.
ДАЛДОН:
Засєдєлся допоздна,
Все считать устал. Казна
Очень сильно прохудилась.
Словом, бєдствуєт страна.
Как вєдьотся, всюду власть
Армии должна покласть
Всяко-разних бєздєлушек,
Что не устоять и впасть
В ступор можно очєнь скоро.
Прєдлагаю волонтьорам
Нашу армію снабжать:
Одєвать і обувать.
Ми ж чєм сможем, то поможем,
Ми же патріоти тоже,
С нєдовольной кіслой рожей
Будєм цени повишать,
Чтоб казна нє істощалась,
Енто ж надо понімать!
ГУНДЯНЬ:
В вєщєвой мєшок солдату
Ложку, міску, двє гранати
Обязательно поло`жить,
Чтоб спокойно спать рєбятам.
І большой кульок трави
От болєзнєй голови,
Свінкі, коклюша, вєтрянкі,
Разних сипєй, послє пьянкі,
Всякого інцефаліта,
Гєморроя, простатіта,
Что мєшають воєвать.
КУЖУХЄН:
Может автомат ім дать?
ДАЛДОН:
Колі всєм у нас давать,
Поламаєтся кровать.
А то могут водночасьє
Всьо продать і пробухать.
А єщьо вєдь воєвать,
Мір нєсті і покорять
Нєпослушних і зловєщіх.
КАБАЙКА:
Ти, Далдоша, молвіш вєщє!
ГУНДЯНЬ:
А для всячєскіх побєд
От Гундяня амулєт
Обязатєльно покласть,
Он ім сіли точно дасть!
КУЖУХЄН:
Лучше дать би ім зарплату,
Чтоб нє кралі автомати….
ДАЛДОН:
Ви форміруйтє тройкі,
А я с Кабайкой в койку!
ДІД ПАНАС:
Тут скажу категорично:
“Вавка в голові одвічно!”
Розум це не збагнуть,
Але має місце буть
Отака, як ця, розмова.
Приколісти - не те слово!
Що ж бо нового в нас чуть?
ЯВА 6
ДІД ПАНАС:
Наче та нова копійка
В нас з’явилась перша “трійка”
Волоцюг “із лагерєй”,
На понтах усі, єй єй,
Вірю, що на Веселині
Їх чекає справжня бійка!
ВАНЮШКА:
Нас же рать! А іх лішь кучка,
ДІД ПАНАС:
Мовив богатир Ваню’чка.
ВАНЮШКА:
Туговат ти чтоль на ушко?
Нє вонючка, а Ванюшка
Прєжд тобой. Лєчі кукушку!
Сбрєнділ нонє, что лі дєд?
Рождєни ми для побєд,
Вєсєлінцев пєрємєлєм,
Как котлєти на обєд.
Стидно ента гаваріть,
Коль внутрі агньом гаріть.
Ти чаво? Нє буду слухать…
(Ванюшка виходить)
ДІД ПАНАС: Мо пішов бідняга пукать,
Як велось здавна в Шарашці,
Що жила й живе в багні,
Істина шукалась в бражці,
Не в горілці, чи вині.
З того пузо так крутило,
Й гази втримать несила
Було. Тобто невтєрпьож…
Словом, той стояв пєрдьож,
Що портібно протигас,
Але ж де він був в той-то час?
Попри глузду всі закони,
Що повинен кожен знать,
На Шарашці самогону
Не могли калічні гнать.
Заливали в себе брагу,
Й, гей, щукать собі звитяги.
З, як баняк, набитим пузом
І при цьому всі кричать:
“Нас же рать!”, “Нас - рать!”, “Нас - рать!”
ДІД ПАНАС:
Другий, наче той бичок,
Звався богатир - Стручок,
Їв та спав, смердів потроху.
СТРУЧОК:
Я ж продвінутий качок!
Я нє просто мужичок,
Тот, кто сеет, веет, пашет,
Кушает лішь только каши,
А нє рибний баличок,
І не знает, то, что в яйцах
Надо єсть одін бєлок,
ДІД ПАНАС:
Як по правді,
Ця машина їхать може лиш з “бензином”,
А не те, що наші коні…
СТРУЧОК:
На меня старик ти гонішь,
Будто би лішь я один,
Потіхоньку пью мєльдоній -
Нє какой-то там “бєнзін”.
ДІД ПАНАС:
Краще б був ти алкоголік,
А не “Містер Анаболік”
Й розфуфирений павлін!
СТРУЧОК (з образою):
У тебя плохоє мненьє,
Я же комплекс упражнений
Виполняю каждий день.
ДІД ПАНАС (іронічно):
Якщо правда той качок
Прокачав лиш кулачок,
Бо стискає й розтискає,
Вверх та вниз кулак ганяє,
Розвертає й повертає,
Крякче, ойкає й гикає,
З себе “пару” випускає,
Та кричить все “ок!” да “ок!”
СТРУЧОК:
Я паправлю тєбя трошки,
Прокачал єщо ладошкі,
За царя і за державу -
Лєвой - правой, лєвой - правой,...
І вот так вот сотні раз!
ДІД ПАНАС:
Ну ти справжній… адідас!
СТРУЧОК:
Я - найлучший, висший клас!
ДІД ПАНАС:
Замикав той балаган
Третій вітязь Феофан,
Як Жерар Філіп красунчик,
Із кіно “Фан Фан-Тюльпан”!
А чого воно то так?
Може, що той хлоп - прусак?
Тобто нам до лаптєногих
Його важко прив’язать.
Бачу щось мою адресу
Хоче зараз він сказать.
ФЕОФАН:
Дєдушка! Ви нє сєрдитесь,
Вас прашу - Астанавітесь!
Я нє Ванька із народа,
Так как знатнаго я рода.
Вам хачу адно сказать:
“Вітязем меня назвать
Мало. Голову склонять
Треба би по етікету,
Но ашибочку вот енту
Вам пращаю, Дєд Панас.
Зразумелі? Вас із дас?
Всє на западний манер
Добавлять пріставку “гер”
Абязательно должни,
Енті тонкості важни,
Я гер Махензунгензамен,
Знатний род своєй страни.
Ви забилі рассказать,
Чьто аднажди памагать
Ми пришли на болота,
Чтоби ента босота’
(ФЕОФАН рукою вказує на двох інших богатирів)
Не пошла на нас войной,
Так что, дєд наш дарагой,
Вас прошу меня понять,
І, как надо називать!
ДІД ПАНАС:
Якщо це по етикету,
Як ознака то портрету,
То назву, як попросили,
Щоб додать авторитету.
Українцям не звикать,
Херами таких назвать,
А тим паче, якщо просиш,
Будем так тебе гукать.
На болотах і прусак
Швидше дівка, ніж козак!
ЯВА 7
(на галявині Прусак, Ванюша та Стручок зробили привал, щоб повечеряти)
ДІД ПАНАС:
І пішла у бій армада,
З трьох оцих повзучих гадів,
Для всіляких провокацій
Щоб зчинить у нас держзраду,
Тобто вкрасти в нас ікону.
Але ж так робить не мона.
І тоді сама природа
Шкодила їм. Перепони
З перших кроків почались.
То компа’с пропав кудись,
То попало у болото,
Прости Господи, сволота
Збилися із шляху геть,
Дав Прусак команду:
ПРУСАК:
Сєсть!
Ми устроім здєсь прівал,
Я так долго нє єдал,
І прізнаться в тєх болотах
Откровєнно подустал.
(Прусак окремо від орків почав доставати свою їжу)
ВАНЮШКА (слідкуючи за Прусаком):
Ей, Стручок, поді-ка гля -
Наш прусак єдіт ципля,
Жирнєнького умінает,
Ну а ми шарашци, мля,
Винуждєни кушать кашу,
Рєдьку гризть, - то піща наша,
А вот ентот … Фєрдінанд
Мясо жрьот постидний гад!
Я такого нє прощу,
Отвлекі, а я стащу
І с тобою поделюся,
Я б и сам, но … я боюся.
СТРУЧОК:
Нє морочь балду, храбрєц!
Я такого нє єдєц,
І по часті разговоров
Нє большой я молодєц.
Вєдь нєт того уміща,
І нє моя то піща.
Я уже с десяток лет
Єм на завтрак і обед
Лішь полєзних вітаміннов,
Попіваю протеінов
І хочу прожить 100 лєт!
Говоріть я нє мастєц,
Вот дать в пєчєнь і в торєц,
Мєня просіть не надо,
Я отоварю радо.
ВАНЮШКА:
Хорошо, базара нєт,
Но наш фріц достал багєт,
Мажет на багєт паштєт,
І ножом крушит, зараза,
Охрєнєннєйший лангєт.
То-то он нажрьотся всласть…
Отвлекі, позволь украсть,
Чувствую сегодня ляжет
Воровская наша масть.
ПРУСАК:
Ей, ванькі, к столу бєжать,
Будєм вкусно обьєда’ть.
Я сегодня угосчьаю,
Мнє всьо ето не сожрать!
(СТРУЧОК та ВАНЮША підходять та сідають поруч з їжею, дістають дерев’яні ложки, об себе та починають швидко їсти)
ПРУСАК:
Что спешите так ви ваньки
Словно голєнькіє в баньку?
Надо тщатттєльно жевать,
Что-то віжу ваша мать
Вас совсем нє научилла,
Как же правильно єда’ть.
СТРУЧОК:
А про нашенскую мать,
Вам би лучше помолчать,
За такоє ми в Шарашкє
Зуби можем посчітать.
ПРУСАК
Карашо, нє злісь, согласєн.
Єшь бєз мамкі, ясєн красєн.
Нам ведь вмєстє воєвать,
О, майн гот, ікать-копать!
Мои родічі не рати
І повишеной зарплатє,
Как собакка в поле сгінєшь,
Однім глазом не увідішь
Нє Берлін, і нє Карпати.
ВАНЮШКА:
Вот такая катаклизма
Визиваєт нігілизму,
Вєдь от маленькой зарплати
Лішь епітєти да мати.
Мнє б зарплату офіцера,
Как у Вас вот, как у гєра,
А то, как служить нє знаю
За царя, отчизну, вєру?
СТРУЧОК:
Опосля процеса жраті
Буду песню напєваті.
Так душевно, аж до слез
Крікі сломаних берьоз!
(Звучить пісня “Вополі берізка стояла)
ПРУСАК:
Вам хочу одно сказать.
Нєльзя дєрєвцо ламать,
А то вся наша прірода
Будєт бістро умірать.
СТРУЧОК:
Обожрался я ніщак,
Вот сейчас возьму тєсак
І бєрьозку завалю,
Ведь в дуду дудєть люблю.
ДІД ПАНАС:
Отакі “природолюби”
Доведуть усе до згуби,
Такщо ви запам’ятайте
Мій слоган, вкраїнці любі:
“До природи у собі
Ти любов викохуй,
Бо (пауза), те, що німцям ка-ра-шо,
Здичавілим - поху… (вибачте)... плохо!”
ЯВА 8
ДІД ПАНАС:
Наступ йде вже другий день,
Як шарашці кажуть, - хрєнь
З ними, як і вчора.
Бо звернуть хотіли гори,
Але щось не до пісень.
Голоси вже близько чуть,
Чи то небіжі бредуть?
Звісно, як не знаєш броду,
Ти води не каламуть.
Хто ні дня не жив в Поліссі
У болота не ідуть.
Та шарашкінцям закони,
Зовсі тут не перепони.
Як розказують далдони,
Що солодке і солоним
Може бути одночасно,
Тиранія в них! Це ясно.
Але голоси вже чуть,
Приморилися мабуть,
(на сцену ледь виповзають Ванюшка, Стручок та Прусак, йдуть похитуючись)
ДІД ПАНАС:
Але вигляд мають класний!
ПРУСАК:
Шайзе! Ето ж просто шок,
У мєня такой відок,
Будто би мєня мокалі
Нє в кофєй, і нє в чайок.
СТРУЧОК (зі злістю, скрегоче зубами):
Надбно сюда Далдона
Било с нами, братци, брать,
ПРУСАК:
Прєкратітє ваші стони!
СТРУЧОК:
Ну Далдоша, твою мать!
ВАНЮШКА:
Ти, стручок, мозгі нє парь.
Царь Далдон - прекрасний царь.
Нєказіст, нє вишел рожей,
Но, однако ж, государь!
Нє прєстало государю
Мір топтать с красівой харєй,
Енто ж бабини забави,
Так чего тут лєпіш, паря?
СТРУЧОК:
Нє гоні волну, бродяга,
Разгоні свою бодягу,
Ми в болотє пілі жижу,
Нє сітро, нє піво с брагой!
Так нужни лі пєрєдрягі
Мастєрам карманной тягі?
Ілі ордєнок ти хочешь
“За двужильность і отвагу”?
ПРУСАК (до Ванюши):
Нє нужни нам состязанья.
А Стучок вєдь прав здєсь, Ванья!
Хальт! Оставить разговори,
Подурєлі ви кажись.
Ми пойдьом на дєло скоро,
ВАНЮША:
Всьо, начальнік, зашибісь!
У шарашкінцев биваєт -
Вмєстє вродє випівают,
Но внєзапно, просто так
Одін - в глаз, другой в “пятак”,
Парні дружбу провєряют,
Но в душе вєдь уважают
Наш шарашкінскій запал.
ПРУСАК:
Гут! Я етого нє знал.
Я наівєн бил отчасті.
(пауза)
Как ваш царь по женской часті,
Можем енто обсудіть,
Может там клокочут страсті?
Іль окурок-старічок
Грєєт в снє сєбє бочок,
С фрау в ігри нє іграет,
Так как затупєл смичок?
СТРУЧОК (замріяно):
В спісках лучших молодцов
В часті страсті до бабцов
Наш Далдон до дєла скорий,
Шибче разних молодцов.
ВАНЮШКА:
Может всьо то байкі?
СТРУЧОК:
Да, ти, спросі Кабайку,
Как Далдон в постєлі крут -
От одной до двух мінут!
Но ето лі нє чудо?!
(всі втрьох регочуть)
ДІД ПАНАС:
То що вже далі буде,
Як сміються над царем
Пересічні люди?
Отака ото повага
Чи приколи та розваги
Вам вирішувать самим,
Не порадники ми тим
Цибанутим та бридким,
Що приперлись воювать,
В нас реліквію забрать.
А пригод іще багато
Буде далі вас чекать…
ЯВА 8
(зустріч із каменем - передвісником долі)
ДІД ПАНАС:
Котрий день вже рейд триває,
По лісам братва гуляє,
Взад-вперед, в обидва боки,
Тільки виходу немає.
Ясно, то прийшов кабздець,
Тобто нападу кінець.
Куди йти вони не знають,
Але тут їм камінець
На дорозі. Ота брила
Чудодійну мала силу -
Кожному подальшу долю
Дуже точно ворожила.
Що, коли і як те буде
Наперед казала людям,
Але, що ж вона розкаже
Цим шарашкінським приблудам?
ПРУСАК (радо, зацікавлено):
Енто что за камєнюка
Отдалась нам прямо в руки?
ДІД ПАНАС:
Не радій завчасно, хлопче.
Може й виведе з багнюки,
Ну, а бути й інше може,
Вам ніщо не допоможе,
Надписи ти почитай,
А питання, як, вороже,
Буде, Дід вам допоможе,
Так що ти в мене спитай!
ПРУСАК:
Карашо, дєдуля. Ок.
(Прусак підходить до камінця, робить спробу прочитати надписи)
Шайзе. Что за камєшо’к?
Что за надпіси такіе?
У мєня культурний шок!
ДІД ПАНАС:
Так озвуч це нам, дружок.
ПРУСАК (пробує прочитати):
Як підьо’ш ти навкісєць,
Буде крівда і тріндєць,
Зробіть з тєбє вовкулака
Смалець, зєльць та холодєць.
Так чьто, враже, повєртай
В свій нєдружій до нас край!
(до Дідада Панаса)
Ето что іщо за надпісь,
Расшифровивай давай.
Нічєго же нє поймьош,
Что за слово тот “підьо’ш”?
І какой тот “навкісєць”
Растолкуй ти нам, отєц.
А прі словє странном “зєльц”
Прям в мурашках я, мон хєрц,
І какой такой биваєт
Етот самий “холодєц”?
(СТРУЧОК і ВАНЮШКА, перебиваючи один одного):
ВАНЮШКА:
Ти ж у нас пожрать мастєц,
Должен знать, что …
СТРУЧОК:
… холодєц
Єсть в Шарашке модно,
Ми єго холодним вєлічаті будєм
ВАНЮШКА:
Но, также єго студнєм
Можем ласково назвать.
ПРУСАК (до СТУЧКА та ВАНЮШКИ):
Нам такоє угощєньє
Нє понятно, моя рать.
Может знаєт молодьож
Что же значіт тот “підьо’ш”?
(Орки чешуть потилицю)
ДІД ПАНАС:
Не кричи й не вередуй,
Зрозуміло. Ясєн буй,
Зміст цих слів не розшифрує
Жоден в світі обалдуй,
Що живе в Шарашці,
Схиблений на пляшці,
Стакані та рюмашці.
Починаю. Так отож,
“Підеш” - то вам не “підьо’ш”
Направляєт вас шагать,
Соплі їсти й не роптать.
Навкісець - ето нє прямо
В буєракі, рєкі, ями,
То налєво, іль направо
ПРУСАК:
Как доступно ето, право,
Об’яснять ізволіш дєд!
Вот би Sülze на обєд.
ДІД ПАНАС:
Sülze - тобто залівноє -
М’ясо й овочі з водою,
В нас куди те не піди
Всі скуштують без води.
І від того й слово “зельц”,
Під горілку - то капець!
ПРУСАК:
Как же смачно об’ясняєш,
Ти огромний молодєц!
(Прусак підходить до каменя і читає)
А, як пі’дєшь навпростєць,
То побачиш 100 бабец,
СТРУЧОК та ВАНЮШКА:
Та скорєє, ми согласни,
(до Прусака)
Ти же с намі, жерєбєц?
ДІД ПАНАС:
Дикий до дівок нарід
Портить чоловічий рід,
Це напевно добре знає
Кожен, а не тільки дід.
Може їм прекрасна стать
Згубою у байці стать,
Але що ти з ними зробиш,
Ми не будем заважать,
Ми таки вважаєм,
Бо досвід певний маєм,
Що солодко й пристойно,
Коли усе навзаєм!
ЯВА 9
ДІД ПАНАС:
Ось вже й сонечко сідає,
А бабів усе немає,
Крутять хлопці головами
На жінок усе чекають.
Ясно, - б’є адреалін:
Щоки кольору кармін
І сопуть усі завзято
У передчутті фемін.
В небі гуркіт.
ПРУСАК:
Цепелін?
ДІД ПАНАС:
То незрозумілі звуки
Їм несуться навздогін.
СТРУЧОК:
Нєужелі, наконєц…
Ой, как я хочу бабєц,
Я хотя качок ізвєстний,
Но, однако ж удалєц
Люблю дєвушек, шарман,
Что зовут мєня Тарзан!
Для поклонниц наілучший
Стріптітізний талісман -
Чемпіон Шараши,
Іщу свою Наташу,
Чтоби пєснякі мне пєла
І била всєх краше.
ДІД ПАНАС:
Ой яка то сильна зваба
Навіть для качків є баба,
А точніш сказати - жінка,
Бо без них ми всі незграби!
Хоч і кожен з нас Ван Дам,
Але ж трєтій тост - за дам!
ПРУСАК:
А у нас єсть тост чєтвьортий:
“За нє дам, і дам нє вам!”
(шарашкінці дружньо регочуть)
ВАНЮШКА (до Стручка):
От тєх “краше всєх Наташ”
Нє добьйошся щєй да каш,
Откровєнно нєпонятєн
Мнє такой ажіотаж,
Мнє попрощє би молодку,
Чтоб любила сковородку,
А нє пєрлась би в тусовку
Кажен вечер на слободку.
Чтоби в хатє убірала,
Справно би дєтєй рожала,
І мєня, своєго принца,
Холіла і ублажала.
СТРУЧОК:
Ізвіні, Ваньок, пробач,
Нє мєчтатєль ти, шіпач.
Кто нє думаєт о лучшем,
Тот воістіну нєзряч!
ДІД ПАНАС:
Сонце світить, вітер віє,
Дурень думкою радіє.
Балабонять про жінок,
Їм би в лісі ще щинок
Да шинкарку яснооку,
Щоб життя здавалось ОК!
Але що то гуркотить?
(гул наростає)
Мо, Кощей якийсь летить,
Щоби вояків незграбних
У полон свій захопить?
(орки вдивляються в небо)
ВАНЮША (кричить):
Йок-хорьок, кликастий случай,
Ескадрод Баб Йог лєтучій,
Нє прівіділось то мнє.
На нас прьот вон среди тучек
В нєвисокой вишинє.
(чути пісню баб Яг: “Я - Яга, Яга, Яга я,
Я лечу, лечу лечу! Неслухняних до одного зараз швидко я провчу!)
ПРУСАК (перелякано):
Чтоби встрєчі ізбєжать
Отдаю пріказ “Бєжать!”
СТРУЧОК та ВАНЮША (одночасно, голосно):
Нафіга такіє баби?
Ну і камєнь, єго мать!
ДІД ПАНАС:
Щось у хлопців не зрослось,
Кожен полетів, як лось!
В трусєля мабуть наклали,
Чи то тільки так здалось?
ЯВА 10
ДІД ПАНАС:
Розлетілись, як ракети
По болотам, в очерети,
Від Баб Яг кудись втекти,
Та всі швидко зголодніли,
Бо пустий живіт - не діло,
Знаю я, і знаєш ти.
Став Ванюшка на дибки…
ВАНЮШКА (до Стручка):
Посмотрі, братан, - грібкі,
Іх порой употрєбляю.
СТРУЧОК:
Класно тє грібкі вставляют.
ПРУСАК:
Ви чєго там, мужикі?
Вовсє я нє ідіот,
Чтоб совать сироє в рот,
Ви бульон мнє отварітє
Іль какой-нібудь кампот.
ВАНЮШКА (До Прусака):
Я по ширєву мастак,
Нє вставляєт вар нікак,
Так что опустісь на зємлю,
Нєшарашкінскій чудак.
СТРУЧОК (протягає гриб Прусакові):
На, сирой грібочєк с’єж,
Он вкуснєй, чєм всякій фреш,
А видєливаться будєш,
Хук влєплю очєй промєж.
ПРУСАК:
Етот гріб галлюцигєн,
Но вєдь нє аборігєн,
Чтоби гадость ету жрать!
СТРУЧОК (наполегливо):
Сколько ж можно повторять?
ВАНЮШКА(філософськи):
Завєщал нам Авіценна
Слушать старших нєпрємєнно -
Ші хлєбать, а с німі кашу,
Да с грібочкамі міценна.
СТРУЧОК:
І завєт єго бєсценний,
Ми помімо мьода с хрєном
Для наслєдніков Шарашкі
Сбєрєжом прєнєпрємєнно!
(Стручок і Ванюша сміються)
ПРУСАК:
Шайзе! Чьто за дєрзкій тон,
Єслі б слишал вас Далдон,
К стєнкє тот час би поставіл,
С глаз долой, із сєрдца вон!
На мєня давіть - нє смєть,
Должен я вас тут імєть,
Как смоглі ви, нєдотьопи,
Бєспардонно охамєть?!
Нє могу найті отвєт,
Люді ви, а может нєт?
ВАНЮША і СТРУЧОК (злякавшись):
Понімаєм, пєрєгнулі,
Твой задєв авторітєт.
Но на нас ти нє сєрчай,
Дуться ти на нас кончай.
Ти поєжь, мілок, грібочков,
Кайф от ентого поймай…
ПРУСАК:
Ну, нє знаю, что сказать.
Мнє, конєчно ж нє рожать,
Но, а вдруг в конєчном счьотє
Я могу козльонком стать?
Ілі стать на вас похожим,
Что нє гут конєчно тоже.
ДІД ПАНАС:
Гірка доля в Феофана -
Стать ще прусаком-бараном,
І підтримати те зло,
Що в Шарашці розцвіло!
І цвіте яскравим цвітом,
Бо дорослі там і діти
У війнуху вбивчу грають,
Як точніше, то вбивають
Наших мирних громадян…
Зрозумій фріц, Феофан!
(усі троє їдять грибки та поринають в галюциногенний сон)
ЯВА 11
(Тріо орків уві сні потрапляє в справжній ад)
ДІД ПАНАС:
Із предавніх ще часів
Вірив люд у силу снів,
Тож подивимся, що буде
“Пожирателям грибів”.
Бо вони усі утрьох
Провалились, наче в льох,
Біля них чорти гуляють,
Але їх не помічають…
Чути дивний діалог
Під удари барабана
Чортиляці-атаману
Щось пояснює запекло,
Хто навпроти втрьох стоять,
То Далдон і його друзі,
З бубном хтось, а хтось а кольчузі,
Ба! То Кужухен з Гуньдянємь
Нас триматимуть в напрузі.
Хочу тільки ще додать:
Не курорт тут в нас, а пекло.
Тут чортяча благодать!
(Тріо, яке наїлося грибів, бачать, як перед Чортилякою-атаманом стоїть Далдон з Кужухеном та Гундянєм і тишком-нишком переходять до Діда Панаса)
ДАЛДОН:
Дорогой наш Чортиляка!
От шарашкінцев - подяка,
За тепло прійома нашей
Делєгації. Однако
Ми успєлі тут вспотєть,
І ізволілі хотєть,
Чтоб топілі здєсь по-мєньше,
Ну хотя би, хоть на трєть.
Я, к тому же государь,
Ти мозгі-то мнє нє парь,
Мог би прєдложить дєвчонок,
Іль наліть хотя б стопарь!
Нє спроста лі ми зазря
Шлі до чьорта-упиря?
ЧОРТИЛЯКА (до Далдона):
Гля! Це видно іздаля
То, яке ти є теля!
Зараз будемо ми грати
В гру “Згвалтуй сам москаля”.
Чув, що ти в нас паліглот,
То хай ти і твій народ
Відгадають, що три слова
Означають.
ДАЛДОН:
Пане Чорт!
Завсєгда для Вас готов,
Гнать в три чорта москальов,
Гвалт прі цьому всьом счіняя,
Чтоби виполніть задачу,
ЧОРТИЛЯКА:
Недопетрав цап смердячий,
Що від тебе я хотів,
Бо і сам ти із катів,
Що гвалтують веселинців
Гірше нашинських чортів!
То ж, як ти не відгадаєш
Значення тих слів, то маєш
В пеклі триста літ горіть,
Втрьох впрягтися в колісницю
І мене у ній возить.
ДАЛДОН:
Відна чьто-то нєдочул,
Пан-чєртяка Вельзєвул.
Гвалтовать сєбя готов я,
Ізвінітє, тупанул
Я нємножечко слєгка,
Ви питайтє, я пока
Мову знают, как язик
На каком гутаріть звик.
Нє ізвольтє ви сєрдіться
І кромсать із нас шашлик!
ЧОРТИЛЯКА:
Починаєм при народі.
Що в Шарашці слово “годі”
Може значення приймать?
Вам на відповідь хвина,
Можна відлік починать!
(молодий чортяка б’є в бубен)
ДАЛДОН:
Дастракова можу вродє,
Відповєдь давать, бо “го’ді”
По-шарашкінські - “года’’.
КУЖУХЄН з ГУНДЯНЄМ:
Дом совєтов ти! О да!
ЧОРТИЛО:
Бреше пес, а вітер носить,
“Годі” означає “досить”!
То невірно, пан Балда,
Поки це ще не біда.
Та для щелбана дай лоба.
ДАЛДОН:
Можеш щьолкнуть вот сюда.
(Далдон підставляє лоба і показує місце, Чортиляка дає щелбана, аж гул гуде, Далдон хитається)
ДАЛДОН (тре лоба):
Ех, ошибочка моя,
Дал однако ж маху я,
Больше вжє нє допущу я
Мага лобного бітья.
Задавай второй вопрос
Кровосіся-кровосос!
ЧОРТИЛЯКА:
Які пестливі слова
Твоя мовить голова.
Розкажи нам, що в Шарашці
Значить слово “корогва`”?
ДАЛДОН (робить розумне обличчя):
Чуть задумавшить єдва,
Корєнь взявши за основу,
Понімаю - “корогва`”
То по-нашенскі “корова”!
КУЖУХЄН з ГУНДЯНЄМ:
Наш Далдоніще - знаток!
ЧОРТИЛЯКА:
Ти, Далдоша, дурачок,
“Корогва” - то значить “прапор”,
Зараз другий дам щєлчок.
ДАЛДОН:
Коль в щєлчкє у Вас моща,
Может всьо-такі лєща
Мнє отвєсітє, пан чорт…
(Чортиляка робить Далдону ляща, від цього знову гул, Далдон ледь тримається на ногах)
ЧОРТИЛЯКА:
Тримай-ка, от!
Что, Далдоніще, нєвєсєл,
Как просіл, ляща отвєсіл
Я тобі. А ти, стервець,
Розкажи, що “бухане’ць”
На Шарашці означає?
КУЖУХЕН з ГУНДЯНЄМ (до Далдона):
Бухарь енто! Ми то знаєм!
Как шарашкінцам нє знать,
Коль прівиклі всє бухать,
Можеш смєло ти Далдончік,
На вопрос тот отвєчать!
ДІД ПАНАС (до Прусака, Ванюшки та Стручка):
Взагалі то “буханець”
Означає “хліб”, “хлібець”,
А далноцям всяким різним
Наближається … капець!
ПРУСАК, ВАНЮШКА та СТРУЧОК (до Діда Панаса):
Сдєлай что-нібудь, отєц!
Нє бросай нас в снє кошмарном,
Дай проснуться, наконєц.
ДІД ПАНАС:
Крики чути звідусюди:
“Браття ми, ми також люди,
Просимо нас не кидать!”,
Скиглять, щоб і далі драть
З нас три шкури ті паскуди,
Але що ж там далі буде,
Мабуть хочеться вам знать…
ЯВА 12
ДІД ПАНАС:
Стартонули ті лошпеди
Й понеслися, як мопеди,
Наче на ногах з’явились
В них кросівки або кеди.
Вже з під ніг летить пилюка,
Бачать - знову каменюка,
Що й раніше там стоїть,
І дівча якесь сидить.
Враз спинились, пружать очі
На красоти всі жіночі,
Слів нема, щоб щось сказать,
Дівка й каже:
СУСАННА:
Вашу ж рать!
Вєк би волі нє відать,
Вот сіжу здєсь в чістом полє,
Вас могу сопровождать!
Знаю мєстность на “отлічно”,
І стрєляю фєєрічно,
Так что слюнкі подобрать
І вєсті сєбя прілічно!
ВАНЮША:
Енто что ж тут за Мараша?
Відно, что дєваха наша,
Гдє ти фєні нахваталась
С баландою то да кашей?
СТРУЧОК:
Нам би, гдє ночлєг, поспать,
Обогрється да пожрать.
Нє до сєксов разних нонє,
… Можешь даже нє мєчтать.
Ми попалі под раздачу,
В царствє билі ми чєртячєм,
Натєрпєлісь, обносілісь,
Во какая нєзадача!
ПРУСАК:
Гутен абенд, наша фєя,
Я от ваших слов хмєлєю,
Даю слово офіцера,
Что к вам лєзть ми нє посмєєм.
Інтєрєсно мнє, Мараша,
Что єсть в прєдложеньі Вашем.
Чтоби нє попасть впросак,
Я же всьо-такі прусак,
А нє коє-то, кто рядом,
(пауза)
Ето как-то гдє-то так…
СУСАННА:
Отвєду я, парні вас,
Гдє Макар тєлят нє пас.
Мєсто тіхоє довольно,
Отсідімся. Вас із дас?
ПРУСАК:
Єслі ж нєту там тєлят,
То конєчно же навряд
Будут крєпко нас шукать.
(звертається до Ванюши та Стручка)
Всємогуща моя рать!
Мужество в кулак собрать,
Через нєсколько мгновєній
Будєм снова виступать
Вслєд за етою фєміной.
(до Сусанни)
Как тєбья зовут, дівчина?
Ти - шарашкоговоряща,
Енто что за чєртовшіна?
СУСАННА?
Всєвєльможний. Прошу пана,
Бо мєня зовут Сусанна.
Я із тєх всєх вєсєлінцев,
Что нє хочуть жить с гєтьманом,
Нам би вашего царя,
Чтоб би жить-такі нєзря.
Я же рєволюцьйонєрка,
Коль коротко говоря!
Чтоб помєньше дємократій,
Разних виборов да партій,
Чтоб порядок свєрху к нізу,
Даби нє хватіл Кондратій!
ПРУСАК:
Убєділа ти всєх нас.
Что ж, в дорогу в добрий час!
(всі четверо виходять, на сцені один Дід Панас)
ДІД ПАНАС:
От із тих часів й блукають
Й щось шукають повсякчас.
(пауза)
Бо не знали бусурмани,
Що Сусаненко Іванна,
З позивним ім’ям “Сусанна”,
Була сотником у війську
Кошового атамана,
Вірила в свою країну,
В перемогу Веселини,
І, що стала прототипом
До Сусініна Івана.
Честь дівчині та хвала!
Нечисть знатно розвела,
В розвідшколі класно вчилась,
То й розумною була.
Вам же хлопчики й дівчата,
Горний вечір в вашу хату,
Поскоріше Перемогу,
Щоби чарочку налляти!
Тут і казочці кінець,
… А Шарашці тій - триндець,
Хто дивився цю виставу,
Патріот і молодець!
З цим усім вітаю вас,
Та прийшов вже прози час.
Хай вірші відпочивають,
Про ікону хай прознають
Всі, хто зараз в залі в нас.
ЯВА остання
(на сцену заносять Вишгородську ікону Пресвятої Богородиці)
ДІД ПАНАС:
Історія про наміри крадіжки святої ікони не є вигаданою, бо в середині 12 сторіччя дійсно Вишгородську ікону Божої Матері з Київської Русі-України викрав син Юрія Долгорукого та перевіз її на Московію.
АКТОР1:
Вишгородська ікона Пресвятої Богородиці – одна з найдавніших святинь Київської Русі. Протягом багатьох віків вона була і є об’єктом молитовного поклоніння для християн з усього світу. Вишгородська ікона Богородиці, як інколи трактують у світі, може бути першим прижиттєвим зображення Діви Марії, яке написав апостол-євангеліст Лука в Єрусалимі. Особливість її в тому, що існує версія, що ця ікона була намальована на липовій дошці від стола, за яким в свій час приймав трапезу Спаситель наш в товаристві із Святою Дівою Марією та Йосипом.
АКТОР2:
Ікона потрапила до Києва приблизно в 1129-1131 роках, за часів правління великого князя Мстислава Володимировича, сина Володимира Мономаха. Князь Мстислав посів київський стіл у 1125 році, після смерті батька, до того він тривалий час правив у Новгороді, де сприяв будівництву храмів та християнізації населення. В Києві Мстислав продовжив масштабне храмове будівництво, приблизно в 1129 році було закладено головну церкву Феодорівського монастиря, який згодом став усипальницею княжої родини, за кілька років почалося зведення церкви Богородиці Пирогощої на Подолі.
АКТОР3:
Після смерті Мстислава Володимировича почалася боротьба за Київський стіл, і зрештою Київ потрапив під контроль його брата Юрія Володимировича, також відомого як Юрій Долгорукий. Він, імовірно, передав ікону до Вишгородського монастиря, або вона потрапила туди ще раніше.
ДІД ПАНАС:
А до Києва Свята Ікона прибула на початку ХІІ століття з Константинополя і була поміщена для молитовного поклоніння в Дівочому Богородичному монастирі міста Вишгород, що на Київщині, і тому її стали називати “Вишгородською”. Проте в 1155 році син Юрія Долгорукого князь Андрій Боголюбський викрав та вивіз її до росії у Володимир-на-Клязьмі в Успенський собор. З того часу в історичних джерелах про неї згадують як про Володимирську ікону Божої Матері. На сьогодні вона зберігається в Москві.
АКТОР1:
Знає кожна в нас дитина -
Краща в світі Україна!
І дорослі в нас і діти
Вірять - прийде час радіти,
А далдони московити
Довго-довго будуть гнити,
Бо така у них країна
Далдонута, бо бандити,
Правлять балом, як колись.
Як же нам вони впеклись!
Переможем й стане тихо,
То ж яка біда чи лихо
Нас чекатимуть від них,
І, чи не доволі лих
Українці натерпілись?
Чи козацька слава ділись?
Брате й сестро, не журись,
Відсіч дай і не барись,
Піддамо злодюгам жару
Й враз тих збочинців отару
Змелем. Як кліщі впились
Наші довбані сусіди,
З ними хай підуть всі біди…
Тож спинись і помолись!
ДІД ПАНАС:
Сьогодні, коли Україна воює з росією, молитва перед Вишгородською іконою може бути особливо важливою для багатьох віруючих, надати силу кожному, хто вірить в Господа нашого Ісуса Христа. Давайте ж і ми помолимося, браття та сестри.
Молитва до Вишгородської ікони Божої Матері
О, Всемилостива Владичице Богородице, Небесна Царице, Всемогутня Заступнице, неосоромлене наше уповання! До кого припадемо у скорботі нашій, якщо не до Тебе, Царице Небесна? Хто плач наш і зітхання прийме, якщо не Ти, Пренепорочна, Надіє християн і Пристановище нам, грішним? Дякуючи Тобі за всі великі благодіяння, що з роду в рід людям нашим від Тебе були, перед пречистим образом Твоїм благаємо Тебе: збережи Україну нашу, всяке місто, селище, село і всю країну, і предстоящих рабів Твоїх, і всю рідну землю нашу від голоду, мору, землетрусу, потопу, вогню, меча, нашестя чужинців і міжусобної боротьби. Спаси, Владичице, і помилуй всіх рабів Твоїх і даруй нам путь земного життя без пороку пройти. Утверди нас у вірі Христовій і в старанні до Православної Церкви, вклади в серця наші дух страху Божого, дух благочестя, дух смирення, в напастях терпіння нам подай, у благоденстві - стриманість, до ближніх - любов, до ворогів - усепрощення, у добрих ділах та справах - успіх.
Прихили слух Твій до нас, Владичице, Мати Бога нашого, і не відкинь тих, що потребують допомоги Твоєї: почуй стогін наш, підкріпи нас, грішних, врозуми і навчи, Царице Небесна, і не відступи від нас, рабів Твоїх, Владичице, за нарікання наше, але будь нам Матір’ю й Заступницею, і передай нас милостивому покрову Сина Твого.
Визволи нас від усякої спокуси і від закам’янілої нечуттєвості, в страшний же день Суду сподоби нас заступництвом Твоїм стати праворуч Сина Твого, Христа Бога нашого, Йому ж належить усяка слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків.
Амінь.
АКТОРИ 1,2 ти 3 виконують фінальну пісню:
ФІНАЛЬНА ПІСНЯ “Ми є народ!” (We Are The World, музика Майкла Джексона, слова Лєо Містеріо)
Приходить слушний час. Ми вірим в майбуття,
Хоч ворог атакує знову вперто…
Господь боронить нас для кращого життя,
Бо Україна не повинна вмерти!
Лунає навкруги сердець чітке биття.
Тож всі на боротьбу, народ, до зброї!
Русня хай назавжди піде у небуття,
І переможемо скоріше ми з тобою!
ПРИСПІВ:
Ми є народ! В єднанні сила!
Біда і горе нас сильнішими зробили!
Тож нехай мої пісні співають люди всі,
І буде мир на батьківській землі…
-2-
Дізнались, брате, ми, хто ворог, а хто друг.
Ми бачили, як пацюки тікали…
Потрібно боронить країну від наруг,
Щоб хижі орки швидше поздихали!
ПРИСПІВ:
We are the world
We are the children
We are the ones who
Make a brighter day
So let’s start giving
There’s a choice we’re making
We’re saving our own lives
It’s true will make a better day
Just you and me…
Дивись вперед й до перемоги йди!
Не буде більше в нас тепер біди!
Тож хай летить у світ пісенний цей привіт,
І будем жити ми без війн та бід!
ПРИСПІВ:
Ми є народ! В єднанні сила!
Біда і горе нас сильнішими зробили!
Тож нехай оці пісні підтягнуть люди всі,
І буде мир на батьківській землі…
We are the world,
We are the children,
We are the ones who
Make a brighter day
So let’s start giving.
There’s a choice we’re making
We’re saving our own lives.
It’s true will make a better day
Just you and me.
Ми є народ! В єднанні сила!
Біда і горе нас сильнішими зробили!
Тож нехай оці пісні підтягнуть люди всі,
І запанує щастя на Землі…
We are the world,
We are the children,
We are the ones who
Make a brighter day
So let’s start giving.
There’s a choice we’re making
We’re saving our own lives.
It’s true will make a better day
Just you and me.
Ми є народ! В єднанні сила!
Біда і горе нас сильнішими зробили!
Тож нехай мої пісні підтягнуть люди всі,
І запанує щастя на Землі…
We are the world,
We are the children,
We are the ones who
Make a brighter day
So let’s start giving.
There’s a choice we’re making
We’re saving our own lives.
It’s true will make a better day
Just you and me.
Ми є народ! В єднанні сила!
Біда і горе нас сильнішими зробили!
Тож нехай мої пісні підтягнуть люди всі,
І буде мир на батьківській землі…
Ми є народ! В єднанні сила!
Біда і горе нас сильнішими зробили!
То ж нехай мої пісні підтягнуть люди всі,
І запанує щастя на Землі…
Ми є народ! В єднанні сила!
Біда і горе нас сильнішими зробили!
То ж нехай мої пісні підтягнуть люди всі,
І буде мир на батьківській землі…
КІНЕЦЬ
