Дорогий мій ,мій милий друже
Дорогий мій ,мій милий друже,
Я втоплюся в найближчім болоті,
Бо, зізнатись, страшенно боюся
Потонути у вдячних обіймах,
Які з тріском двомісно порвуться,
Як і кожне заключене коло,
Як і всяке моє пристанище,
Як і кожна моя відрадина,
Кожна мить швидкоплинної радості
На гравюрах тривалої пам'яті.
Я люблю тебе щиро і лагідно,
Ніби перші в житті обійми,
Як себе, але чисто і бережно,
Як колись, але більш стабільно.
Я із вдячними честю й повагою
Повертатимусь в звуки імені,
Повертатимусь в ноти запаху
І волокнами світу й простору
Я є ближче ,ніж всім здавалося,
Я є більше ,ніж можна бачити,
Я є менше і поза втратами.
То ж покинь свою вісь бентежності.
В ній немає віднині місця,
В ній немає віднині сенсу.
Ти живеш, де жива недоторканість
У моєму місткому серці ,
У моєму хисткому світі,
Що його не наважиш хотіти,
Що його не посмієш пізнати.
