Еонотема
Небесне тіло чотири з гаком мільярдів років тому
Голодно поглинає астероїди й льодяні комети
Древнє життя колись-таки переможе пітьму
Забуяє серед первісного океану молодої планети
А поки - атмосфера наповнена жаркими потоками
Водяного пару, кислот, аміаку, вуглекислого газу,
Вулкани вкидають розпечену лаву й пекельний попіл,
З кінцем еону Гадейського він вдобрить оазу.
І от - вже вирують безкрайні простори гідросфери,
Наповнені першими анаеробними прокаріотами.
Освоїли фотосинтез у цю доісторичну еру,
Та їм далеко до того, щоб зватись рослинами чи істотами.
Уже сплели в нуклеоїдах подвійні ланцюги,
Хоч поки занадто хаотичні й не обзавелися ядром,
Куди пальцем не ткни - заволоділи усім навкруги,
Величають собою перший живий - Архейський еон.
Океан тепер остигає невідворотньо, хоч і повільно,
Життя швидко заповнює цей бульйон своїм безмір’ям,
Густі хмари - несуться, чорніють і закривають щільно
Зовсім не схожі на нинішні - пра-прадавні сузір’я.
Верх іще довго навіть не буде кому назвати небом,
Тут лише первобутні організми пізнього Неоархею.
Час був до них, як ні до кого іншого щедрим:
Цілий мільярд років розпоряджувалися Землею.
А далі - прийде Сидерій і всю планету очистить -
Станеться найстрашніша в історії катастрофа:
Ціанобактерії вивільнять стільки токсичного кисню,
Що славні анаероби відійдуть у минулу епоху.
Потім - закономірне і невмолиме Гуронське зледеніння -
Вже для самих водорослей наступить вимирання.
Докембрій формував залежі руд і вапна скам'яніння,
Був не надто благодатною порою для виживання.
Зате, точно славився тим, що глибоко в його нетрях
Вкінці еону Протерозойського, винайдуть аеробність,
Родинія в цей час повільно дрейфуватиме по планеті,
Еволюція складатиметься у життєву невідворотність.
Одинокі клітини дуже скоро навчаться ділитися,
Стануть цілими організмами, і назвуться Едіакарська біота:
Вендські тварини, птеридини і чарнії будуть стелитися
Дном океану - величні і прекрасні осмотрофні евкаріоти.
Тектонічні плити повзтимуть - за міліметрами міліметри,
Щоби вкотре зійтися в танці і об’єднатись в Гондвану,
Рослини виберуться на сушу і заселятимуть континенти,
А Трилобіти не схочуть виходити - для тверді їм поки рано.
Кембрійський вибух подарує різноманіття флори і фауни:
Безліч членистоногих, молюсків, водорослей і рифів
Відростять скелети і мушлі, щоб зрештою стати копалинами,
Надовго лишатись причиною теорій, суперечок і міфів.
І от перші тварини осміліють і викарабкаються на сушу,
Місяць все ще займатиме пів-неба, і буде занадто близько,
Гігантські хвилі припливів омиватимуть юні душі
Супутник віддалиться, та так і не кине свою колиску
І коли доба майже рівною стане двадцяти чотирьом годинам,
Планета повітрям насититься і вкриється щільно озоном,
По суші почнуть повзати і ходити строкаті тварини,
Це сміливо можна буде назвати останнім - Фанерозойським еоном
Далі - Палеозой швидко змінятиме Тріасовий і Юрський період,
З’являться перші динозаври і виникнуть найдавніші ссавці,
Побачать астероїд - майже одразу, відносно минулих мірок,
Зникнуть дрібні рептилії і молюски, та й динозаври теж вимруть вкінці.
Від них тільки кості глибоко під землею лежатимуть нерухомо.
Далі похолодання змінятиметься потеплінням, як було завжди,
Прийде Антропоцен і високо підіймуть голови перші хомо,
А дельфіни і кити - вже мільйони років, як повернуться до води.
І практично нічого не зміниться з того часу в масштабах планети,
Льодовики насуватимуться і відходитимуть, і розквіт змінятиме вимирання,
Земля - так само, як і спочатку, поглинатиме астероїди і комети,
А що буде далі - поки судити рано
20.04.23
