Глибина
Нехай у цьому істина одна,
що гріє душі в темному тумані,
торкається, як зірки в океані,
зростає, як невидима стіна.
І знов вона приносе ті дари (!)
які чекаєш, як благословення,
і десь там дотик, запах, одкровення:
дивуєшся на раз-два-три (!)
Нехай у дзеркалі біліє сивина;
і руки, що пожовклі, немов вічність,
і в цьому дивному є особливість, –
життя тече, як чиста глибина.
