І знову стука дощ по твоїх шибах
І знову стука дощ по твоїх шибах,
Вона не прийде, можеш не чекати.
Вдаєш, що все забув, та лихо,
Зрадливо серце буде калатати.
Пройде вже час, затихнуть урагани…
Ти запевнятимеш себе, що розлюбив
Та і кому потрібні ті душевні рани?
Її знайти у інших не зумів.
Одного разу, ідучи по парку,
Із серед тисячі побачить він одну
І зрозуміє, як не вистачало
Тієї посланої Богом лиш йому.
