І знову життя поринає у смуток
І знову життя поринає у смуток,
І знову несе у вир почуттів.
Душа, наче хмара, шукає притулок
У переплітіні людських світів.
І наче в дорозі з обривом у море,
У нашім авто, на половині шляху,
Зіткаємось ми знову і знову,
У світлих думках і у темряві сну.
Немає пального, щоб рухатись далі,
І щоб повернутись не вистачить сил,
Навіщо ми гнали на цьому ударі
У голову щастя і за спину крил.
Це все ТАК закінчилось?
Чи то касету програвач зажував,
Чи це мені одного разу приснилось,
А у тебе як завжди була купа справ, ...
І знову життя поринає у смуток,
І знову несе у вир почуттів.
Душа, наче хмара, шукає притулок
У переплітіні людських світів.
