МАТИ, ДИТЯ І ВОГОНЬ, БРОВАРИ
Навко́ло все палає у вогні́,
Горить садочок, а у нім – дитина,
Вогненні язики́ вже у вікні,
І моторошна бачиться картина.
Біжить матуся поміж той вогонь,
Біжить вона дитину рятувати,
Вогонь сягає і лиця, й долонь,
Але біжить, бо в неї ймення МАТИ.
Бо там дитя, дитя її в біді…
Не дай Госпо́дь не встигне, не врятує.
Як житиме із цим вона тоді?
І крик, і плач страшний з будівлі чує.
Палає все, страшенно все горить,
А серце в гру́дях теж вогнем палає,
Голо́сить, плаче, між вогнем біжить,
І врятувати Господа благає.
Вже зо́всім поряд… Все пала тріщить,
Вогонь і дим в’їдаються у вічі,
Але вона щодуху все біжить,
Бо там дитя й його життєві сві́чі.
Навко́ло все палає у вогні́,
В вогонь, як птаха, залетіла мати,
І вирвалось з грудей: «О, Боже! Ні!»…
Нічо́го більше не змогла сказати.
20.01.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 971551
#Поезія_вірші_війна_Бровари_мама_дитина_порятунок_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
