Ми не знали війни
Ми сміялись тоді і були аж до болю щасливими.
Ми раділи так, ніби не буде війни і цих втрат.
Ми не знали чужинців, що прагнуть ставати могилами,
Бо насильство – це їхній єдиний великий талант.
Ми не знали, що нам доведеться боротися з душами,
Які ще не покинули тіл, але в пеклі горять вже давно.
От цікаво лишень, чи були ми настільки байдужими,
Як і ті, кому зараз спокійно й, на жаль, все одно?
