Моя броня
Моя броня...З якого ти металу?
Чому так легко влучили у ціль?
Розкидана шматками на поталу –
Я ще жива, та знову під приціл.
Моя душа...Навіщо скільки солі
На себе прийняла через сльозу?
У цьому надпекучому розсолі –
Та я жива, я все-таки повзу.
Доле моя... Нічого не питаю,
Дорогу цю я вибрала сама,
Взуття моє ніхто не приміряє –
Збивають з ніг, а я – жива!
