МОЖЛИВЕ З НЕМОЖЛИВИМ
ПРОСТИТИ Й ЗАБУТИ
Росте трава від сонця і дощу,
І, звісно, не від блискавки і грому.
Можливо я багато що прощу́,
Та чи забуду – це вже невідомо.
Простити можна… Може й не усе,
Та з пам’яті ніщо́ не витікає,
Таке і час кудись не віднесе́,
А й спогадом, мов чо́вен, виринає.
Чому́сь ніщо́ не йде у забуття…
Багато що хотілось би забути.
Тим митям не буває вороття,
Та спогади нія́к не омину́ти.
Із пам’яті не змити, мов пісок,
Немов вогнем, таке не спопелити…
До про́щення хоч робиш певен крок,
Та біль ніяк це не дає зробити.
Можливо легше б стало на душі́,
Якби могла простити і забути,
Якби ж до цьо́го підібра́ть ключі,
І більш його ніколи не відчути.
Але, на жаль, в житті цьому́ не буть –
Образу й біль із пам’яті не стерти.
Напевно в цьому й криється вся суть,
Тому́ життя бува таке відверте.
24.11.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
***
Нам часто болю завдають
І біль цей слід в душі лишає.
Міцніші душі в нас стають,
Хоча болить душа й страждає.
Не йдуть образи в забуття,
А час від часу оживають,
Позбутися того сміття
Можуть лиш ті,що силу мають.
Так хочеться образу й біль
Із пам'яті своєї стерти,
Щоб у душі цвіла любов,
Щоби не дати їй померти.
Якщо любов в душі живе
То кращого не може бути.
В житті простити можна все
І постаратися забути.
24.11.2021 р.
©Стефанія Терпеливець,2021
ЯК ПОЄДНАТИ?
Душа болить, душа страждає
Від болю, фальші і обра́з,
Цей біль її не покидає,
Про себе знать дає щораз.
Сильнішими обра́зи роблять,
Та не під силу все прости́ть,
Слова́ образливі ще й гно́блять,
Й доводиться з цим болем жить.
Їх, мов сміття, не викидаєм,
В душі́ і пам’яті сидять,
І що роби́ть із цим – не знаєм,
Й на це не можна не зважа́ть.
Вони могутню силу мають,
Боротись з ними – це дарма́,
Неначе цвяхи, виглядають…
Позбутись як цього́ ярма́?
Дають про себе часто знати,
Спливають в пам’яті щораз,
Хоч намагаєшся прощати –
Відлуння йде болючих фраз.
Життя дає свої́ уроки,
Простити можна майже все,
До цьо́го робиш певні кроки,
Та пам’ять біль чому́сь несе.
То як простити і забути?
Як ви́кинуть усе з душі́?
Щоб відголосся те не чути,
Що множиться, як спориші́.
Простить й забуть…Як поєднати?
Неначе в жо́рні все змоло́ть,
Щоб болю більш не відчувати,
І спогад щоб не зміг колот́ь.
24.11.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцтво про публікацію №121112408432
