НАВАЖИВСЯ
Цілу нічку завірюха звіром завивала,
Як та відьма-навіжена шабаш влаштувала.
Вгамувалася під ранок шалена стихія,
Вийшов з хати я на ганок, що за чудасія?
Кучугури на подвір"ї й снігу по коліна,
З даху сунеться та па́да снігова лавина!
Вулиця під снігом зникла, немов нива гола,
Ні стежинки, ні доріжки не видно довкола!
А мене ж чекає в гості сусідонька Галя,
Удовиця молоденька, солоденька краля!
Хутко взяв до рук лопату, вдягнув кожушину,
Та й до Галіної хати прочистив стежину.
Ледь полудня дочекався, підходжу до хати,
Скільки Галочці слів ніжних я хочу сказати!
Аж у грудях подих сперло, мабуть тиск підскочив,
Кидає то в жар, то в холод, наче хто наврочив!
Я ж полюю без боязні на вовків та кабанів,
А під Галіним віконцем я від страху остовпів!
І не в силах я зробити навіть крок ногою,
І нічого я не можу вдіяти з собою!
Що за дідько мною править? Якась бісовщина!
Я ж не йолоп та невдаха, а бравий мужчина!
Так і щастя моє пройде за спиною швидко,
Врешті-решт наважився! Й постукав у шибку!
