Не судилось
У душі тривога
Не дає мені спокою.
Хочеться проснутись
Знову поряд із тобою
Щоб знайомі, ніжні руки
Голубили знов.
Хочу ще раз я відчути
Всю твою любов.
***
Вочевидь, нам не судилось
Щастя вдвох ковтнути,
Подавились ним ми, і
Нас скували пути.
Не дає доля зрадлива
Нам удвох радіти,
Вже потухли почуття,
Вже прив'яли квіти.
***
І пропало все, що було
Спільного між нами,
Та мої сумні надії
Понесло вітрами.
Понесло у даль широку,
За ліси-за гори,
За поля і полонини,
За солоне море.
Замело-засипало
Знайомі стежки,
І уже не відшукать їх,
Уже не знайти...
***
Вочевидь, нам не судилось
Щастя вдвох ковтнути,
Подавились ним ми, і
Нас скували пути.
Не дає доля зрадлива
Нам удвох радіти,
Вже потухли почуття,
Вже прив'яли квіти.
***
