Небо горить над Мілосом
Небо горить над Мілосом
хмари торочать одвічність
довершеність лягає вальсом
на її форму пречисту
дарунок земний чи безодні
краса її лаконічна
Геракл випробовує долю
та долі вона не личить
стружка сердець чи бавовни
спадає в калюжу скорботну
меріадами крапель долі
плачуть очі блакиттю
земля розходиться жалібно
під мармуровими стопами
скульптура богині любові
Зевсом І Герою затоптана
Венера Мілоська
