Океан туги
Танцює вітер понад океаном,
Тікає від його нестримних хвиль.
Здається все навколо нас обманом,
Невартим викриваючих зусиль.
Несе вода солоний запах туги,
Що ловлять непохитні вітряки.
Тож наші нерви - дроти без напруги.
Солодка пастка. Лагідні сітки.
Ховає сонце страх перед майбутнім:
Його проміння – сяюча вуаль.
І втомлене своїм вогнем могутнім
Воно пірнає в океанську даль.
І відтепер тобі бракує сили,
Бо в непривітній темряві ночей
З думками бій ведеш, щоб не згасили
Всі зорі в небі й блиск твоїх очей.
Шумить, вирує океан безмежний,
Стрімка блакить прозорої води.
І сяє сонце в небі незалежно
Від іспитів, що мусиш ти пройти.
