опале листя сохне по дереву...

опале листя сохне по дереву

скручується совиною шиєю в

напрямку невизначеності,

одинока луна прагне відбитися

від долоні,

мох зі своєю

передчасною густотою

як завжди спізнюється на

пів каменя,

врешті шурхотіння —

це зів’ялий лісовий спів на

штучному диханні вітрів,

спорхує перелітний — і кожен змах

наче ляпас крилом по небу

за потребу тікати,

а камінь ще досі

на крихкому тепер осонні

пізнає́ ціну світла:

три перші дотики безкоштовні,

тоді — пече

30.06.24