Осінь
Сивина вже скроні посріблила,
Листопадами літа летять,
І в душі кохання відболіло,
А на серці тиха благодать.
Осені п’янке зачарування
Вабить зір, нашіптує слова,
Як юнак дівчині про кохання
Пісню тихим голосом співа.
Фарб осінніх буйне розмаїття,
Золото й бурштини є у нім,
Ще зими далеко лихоліття,
Пахне ще дитинством сизий дим.
Листям жовтим сповнене подвір’я,
Мудрістю наповнене життя.
Осінь – це природи надвечір’я,
Осінь – це вінець всього буття.
