Почалась людина - почалось усе
Наче, не було нічого тут досі.
Постійно десь йде, щось несе
Щоб шлях свій звершити невдовзі.
Задовго до мавпи Люсі
Та задовго до мислення змоги
Безліч життів на Землі
Вже плекались у лоні природи.
Шаблезубий доїдав дичину
Так граційно, як нині пантера,
Мегалодони пірна в глибину
Все шукали врата Люцифера.
Не було ні раю, ні пекла
Було просто життя.
Ще не на острові спала там Етна,
Не готова до відкриття.
І те, що все зараз не так -
Не значить, що повинно так бути
Сховали свій походження шлях
У момент, коли з нього звернули.
Забувши минуле, живемо в тепер
Ще й сили беремо із того,
Що десь там все ж є Люцифер.
І кожен знає для кого.
Невже ми такі безнадійні?
Невже то є наш епогей?...
Невже все на що ми спроможні -
Обкрадати інших людей?
Обкрадати не тільки грошима,
Людство ще не готове...
Не готове до правди і волі.
Не готове до вибору й думки
Бо думка - є птах,
А правда - кайдани у скові.
І птах той летить все вище і далі,
Давайте порозмислимо про любов.
Хоча би у деяких моментах її розуміння.
Це явище трапляється знов,
Незалежно від волі й хотіння.
Любов може бути типова,
Comments(0)