Пересилимо і переможемо!
У Межигір’ї славно,
Але що не кажи,
Хотілося б побачить
Хороми сатани.
Ті бу́нкери казкові
І дачі за бугром,
Які нам тільки сняться
Із краденим добром.
Хіба могла людина
За три десятка літ
Украсти стільки грошей?
І де в цей час був світ?
І газ, і нафту добре
Купляють в сатани,
Бо що їм ще робити,
Як гріть тре казани?
І руська голка колить
У кожну із країн,
Та тяжко так доходить
До них той сильний біль.
Угорцям не важливо,
Який на колір газ.
Чи став він вже червоний,
Аби вогонь не згас.
Німеччина трясеться,
Бо торгувати тре.
«Глибокая стурбованість»
На цей раз не пройде.
І штати, бачте, сильно
Хвилюються за нас,
Аби тільки продати
В Європу сланець-газ.
Японія-красава
Вкусила мордор так,
І хто б ото подумав,
Що тут вони мастак?
Британія хвилюється,
Бо третя світова
Тепер не просто вигадка
— Реалія ж нова!
У Лондоні (загугліть!)
Наш український стяг
Спроектували чітко
На мордорських дворняг.
Краса невидана була
І людоньки гуляли,
На фоні сфоткатись хоч раз
Доки ще ніч стояла.
Варшава щодень більшає,
Людей бо пре (страшне!)
Пів Києва приїхало,
І це іще не все.
Але поляки чують,
Що мордор внюхав їх,
Як тільки схопить нас,
Так з’їсть їх там усіх!
Литва змінила назву
На вулиці одній,
Де дипломати рашки,
Жили до лютих днів.
І нині там герої є —
Герої України,
І мордорські собаки
Щодня ті бачать зміни.
Із Латвії й Естонії
Повиганяли псів.
Хай орки ті вертаються
У свій рідненький хлів!
Лукашка — падло рідкісне,
Вже зуби оскалив,
Бо мордорський придурок
Йому їх нагострив.
Буде чи не буде —
Ось у чім питання
Кровопролитна бойня
Без грама покаяння?
Чи досить білоруси
Вспротивились були,
Коли вночі тихесенько
Ті колії тягли?
Ні шпали ті, ні рельси
Не варті тих життів,
Коли їх відправлятимуть
Вбивать своїх братів!
Їх теж окупували
От тільки вже давно:
Років вже певно з тридцять,
Отак воно було…
І пару слів про мордор,
Без нього нам ніяк,
Такі новини строчать,
Прогнив у них кістяк!
А смішно ж, боже,
Люди, ви вдумайтесь хоч раз,
Коли ще світ побачить
Такий заразний сказ!
То їхній телевізор
Відняв у них мозги,
Бо вже не розбирають,
Де правда й вороги.
Гадали, що то ковід —
Лютіше всіх зараз,
Але у них є путін,
То гірше всіх відраз.
Корону за два роки
Навчились лікувати,
Та в випадку рашистів —
Тут тільки відспівати.
Немає лікування
Від пропагандистських чар,
Тут допоможе тільки —
Маленький Байрактар!
На мітингах проплачених
За сахар, гречку й соль
Кричать царю велікому —
«Zа прєзідєнта!» вволь.
На фото вже під вечір
Ми бачимо таке:
Що прапори й символіка
У смітнику уже.
Прогнили люди повністю,
Коли у дні війни,
За голову і розум
Глаголять в них кишки!
І санкції по-трошечки
Відкинуть їх туди,
Де жили «пріпіваючи»
Усі їхні діди.
Не буде в них Макдональдса,
Айфонів й Адідас.
«У дяді Вані» хавають,
І мода — белтрикотаж.
Вивчайте тексти баскова,
І басти, й повалі…
И нафіга вам запад?
Ось ваші королі!
Лякайтесь там усіх птахів:
І ку́рки, й гу́ски й ка́чки,
То зброя страшная тепер,
І аж до напівсрачки!
Ті кізяки пташині,
І яйця, пір’я й пух
Несуть в собі загрозу,
Бандерський в них є дух!
І біолаби всюди
На Україні є,
У них міксують люди
Хімічне олів’є!
Там сказ, холера, віспа,
Бубонная чума!
Що тільки не розкаже
Злочинна та тюрма!
Ніколи ще так дружньо
Весь світ не ждав новин,
Аби тільки побачить,
Як здох кремлівський свин!
І в Україні сотні
Для нього є могил ¬—
Гранітні плити гарні
Для тебе, старожил!
І часто люди добрі
Прокльони шлють туди,
Помиї виливають —
Так святять їх завжди.
У нас же президента
Весь світ шанує й чте.
Підтримка всеосяжна —
То є для нас святе.
І боремось незламно
Вже стільки-стільки днів,
Повстала вся країна
Від залпів та вогнів.
Із того ранку лютого
Ми всі, немов кулак,
Усі на своїм місці,
І проти вовкулак!
Не знала вража армія,
Що лютий надворі,
Коли вторгалась вправненько
У цій страшній порі.
Нехай собаки мерзнуть
В окопах й бліндажах,
То діло їм вже звичне —
В чукоцьких міражах.
І їжу всю проїли,
Що брали на 3 дні,
Бо Києвом проїхати
Хотіли, ой дурні!
Солдатики приїхали
Повчитися війні,
Хто ж знав, що повертатися
Прийдеться у труні!
Але от що жахливо,
Що матері́ тепер
У рашці не турбуються,
Чи то їх син умер?
Вантаж «двохсотий» їде,
Але не до батьків.
Десь тихо закопають,
Шматки чиїхсь синів.
Батьки ж бо свято вірять,
Що си́ночка десь тут,
На захисті тюмєні
Від вражих, грішних смут.
Селяни танки тягнуть,
То трактором, то так.
Усе ж бо знадобиться,
В хазяйстві, як лошак.
Стоять міста-мільйонники,
Не візьме їх орда.
Хай навіть в місті каменя
На камені нема.
Коли літають бомби,
Сирена скрізь реве,
Не впаде наший Харків!
Він всіх переживе!
І в Маріуполь часто
Нещадний окупант
Вже кілька тижнів поспіль
Блокує провіант.
Ракети, смерчі й гради
Стирають місто знову.
Орк пропонував здатись,
Та має лиш відмову.
Над Києвом літає
Примара всіх примар,
Для нас — то наче ангел,
Для орків — то трунар.
Чорнобиль в нас забрали
Й сидять там, як в кущах.
Їм певно не сказали,
Що рудий ліс — то страх.
Шкода́, що радіація,
Таки не зна кордонів,
Достатньо лише вибуху —
Й нас всіх тут похоронять.
Кадиров до нас в гості
На десь день-два заїжджав.
Розбили їх колону —
То він в штани наклав.
Бандеру всі шукають,
Для руських — то сам Чорт!
На тому світі кожен
Бандеру стріне окр!
Від потойбічних сил,
Вернемось в наші дні,
Де Анонімус б’ються
За правду на війні.
Зламали сотні сайтів
Госдепства із рф,
Аби донести людям
Про загальноруський блеф.
Гігабайти даних
Раптово зникли в тих,
До кого не доходить,
Який ті чинять гріх.
Нестле досі спонсує
Пропутінський режим
Торгуючи у рашці…
Ой-ой! Багато ж чим!
Народ наш нездоланний!
Ми на своїй землі
Й за кожну втрату наших —
Воздастся у кремлі.
По путлеру вже плаче
Гаазький трибунал.
І хай з Землі вже щезне
Цей кровожер й шакал!
І що б не сталось далі,
В нас буде перемога!
Ми були. Є. І будем.
Така наша дорога.
Слава усім Героям!
Героям України!
Що врятували неньку
Від орків та руїни.
Пройде ще довгий час
І відбудують втрати:
Піднімуть всі міста з руїн.
Збереться вся сім’я до хати.
У рідний, теплий,
Український дім!
